Велемир Хлєбніков Слово про Ель

Велемир Хлєбников
Слово про Ель
Перекладач: Володимир Підпалий
Джерело: З газети: “Літературна Україна” від 20 жовтня 2005 р.
Коли вагу кораблів
Перелили на груди,
Ми говорили: бачиш, ярмо
На шиї бурлаки.
Коли казився кам’яний потік,
Листям в долину падаючи,
Ми говорили – то лавина.
Коли плескіт хвиль бив моржа,
Ми говорили, що це ласти.
Коли ховав узимку сніг
Слід нічний звіролова,
Ми говорили, що це лижі
Як хвиля гойдає човен
І носить ношу людську,
Ми говоримо, що це човен.
Коли

копито широке
Лося втримує на мочарі,
Ми говоримо, що це лапа.
А на розлогі роги
Ми говоримо – лось і лань.
Крізь пароплав захриплий
Лопать зігнуту я побачив:
Вона штовхала вагу води,
І промінь води забув про безодню.
Коли дошка на грудях воїна
Ловила списи і стрілу,
Ми говорили, що це лати.
Коли квітів широкий листок
Облаву вчиня на промінь,
Ми говоримо – протяглий листок.
Коли перемножити листя,
Ми говоримо, що це ліс.
Коли ластів’їна пір’їна
Стане, мов крапля синього дощу,
І птиця проллється краплею ваги
І на листок ляже її тягар,
Ми говоримо,

що вона літає,
Сиплючи погляди самозванки.
Коли я лежу на лежанці
На ложі облога у лузі,
Я сам змайстрував із тіла човен
І тіло в полоні лінощів.
Убоїще я, ледащо чи човен?
Довкола, як повені, лінощів.
Як пальці побігли в долоню,
Як легінь не рушить листя,
Казали ми – немічний вітер.
Коли вода – широкий камінь,
Широкий діл сніговий,
Казали ми, що це лід.
Лід – білий лист води.
Хто не лежить в час руху
Тілом звірячим – стоїть,
Того нарекли – нарід.
Черпаємо воду з ложки.
Самотній, він вискочка звірів,
З попереком, як тополя,
Що не лежить попереком звірів,
Прямовисне двоноге,
Тебе назвали через нарід.
В калюжу скрапують пальці,
Ми кажемо – то долоня.
Ми летимо, як легкі,
Легкі ми, коли ми люди – з людьми –
Любимо. Залюблені – людяні.
Ель – це ті легкі Лелі.
Крапель чудовний дощ,
Ель – наче промінь сущого,
Що пронизує площину човна.
Нитка дощу й калюжа.
Ель – шлях краплі із висі,
Полишений широкою
Площиною.
В таїні любові наказ
Любити людей,
І люди ті, котрих ми маєм любити.
Дощем веселим улюбленець матері –
Калюжа дитя.
Коли обширом площі зупинена крапка – то Ель,
Сила руху, применшена
Площиною прикладки, – це Ель,
Такий силовий пристрій,
За Ель захований.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Велемир Хлєбніков Слово про Ель

Categories: Твори з української літератури

Links