ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Усі великі релігії мають свої священні книги; в яких викладено основні ідеї та заповіді віровчень. Тексти релігійних книг мають величезне значення в історії людства: в них сформульовано норми культури, систему моральних цінностей, відображені певні історичні події.

До видатних пам’яток літератури належать, зокрема, Ве́ди (II тисячоліття до н. е.), Бі́блія (XIII століття до н. е. – II століття н. е.) і Кора́н (VII століття н. е.). Водночас для мільйонів людей вони є священними книгами: індуї́зму (Веди), христия́нства (Біблія) та ісла́му (Коран).

Хоча

Веди, Біблія і Коран виникли як релігійні книги, вони увібрали весь попередній досвід народів, які їх створювали, – міфи, легенди, перекази, фольклорні твори (зокрема пісні, прислів’я, загадки, байки), історичні хроніки, філософсько-релігійні трактати1, а також законодавчі кодекси, де особливе місце посіли вимоги до моральної поведінки людей.

Уже в давні часи досконала форма викладу Вед, Біблії і Корану незмінно викликала захоплення. Усі ці книги називають богонатхненними – мудреці, царі та пророки, яким традиційно приписується авторство, лише передали людям те, що почули від Бога.

Священні

книги започаткували багаті літературні традиції в середовищі народів, які прийняли індуїзм, християнство та іслам. Літератури народів Індії, Європи і мусульманських країн на ранніх етапах розвитку були тісно пов’язані з Ведами, Біблією та Кораном. Більшу частину тогочасних творів складали навіяні ними вірші й поеми релігійного змісту, притчі, проповіді, повчання, оповіді про чудеса, а також прямі перекази священних книг.1

1 Трактат (з латини обговорювати, розглядати) – науковий твір.

ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ве́ди – одна з найдавніших пам’яток світової літератури. Виникли вони в Давній Індії, і початок їх створення вчені відносять до середини II тисячоліття до нашої ери. Веди – це релігійні збірки віршованих текстів, де в поетичній формі викладені основи релігії індуїзму.

Прихильники індуїзму – релігії, яку сповідує більшість населення сучасної Індії та Непалу, – визнають Веди центральною та найавторитетнішою частиною всієї індуїстської релігійної літератури. Однак із Вед розпочалася не лише індуїстська релігія, а й уся література та культура народів Індії.

Слово веди в перекладі з давньоіндійської мови (санскриту) означає знання. Індуїсти вважають усе, сказане у Ведах, священним знанням. Понад три тисячоліття право вивчати Веди мали лише жерці1, які передавали їх усно від покоління до покоління. Ця традиція усної передачі Вед продовжує існувати в Індії і в наш час. За індуїстськими уявленнями, Веди ніким і ніколи не були створені, а вічно існували як божественне одкровення.

Веди – священні книги індуїзму

Походження індуїзму губиться у сивій давнині – ім’я його засновника не відоме. Індуїзм – релігія політеїсти́чна, тобто його прихильники вірять у багатьох богів. Зараз індуїзм налічує понад 3 мільйони богів. Богам поклоняються в храмах, які їм присвячені. Попри все різноманіття богів і відсутність єдиної обрядовості існує обов’язкова умова, за якої людину вважають індуїстом – це визнання Вед священними книгами.

На початку I тисячоліття до нашої ери священні тексти різних племен Давньої Індії були впорядковані у чотири священні книги індуїзму – “Рігве́ду”, “Самаве́ду”, “Яджурве́ду”та “Атхарваве́ду”. Ці книги разом називають Ведами. У своєму завершеному вигляді чотири книги Вед пов’язані з обрядом жертвопринесення, під час якого були задіяні чотири жерці.

“Рігве́да” (веда гімнів) і “Самаве́да” (веда співів) – це збірки тисяч гімнів. їх декламували і наспівували під час жертвопринесень. Більшість текстів 1 звеличує богів, а також містить прохання до них про допомогу (наприклад, для перемоги над ворогами, для досягнення успіху чи життєвих благ):

Дітей без ліку дайте нам, богині!

Небесні дочки, дайте нам багатства!

Прокинувшись у захисті безпечнім,

Батьками станемо синів хоробрих!

Пожертву даючи, до вас звертаюсь,

Блискучі дочки неба, й закликаю:

Славетними зробіть нас серед людства!

Нам це дадуть боги, Земля і Небо.

(Із гімну “До світової Зорі1”, “Рігведа”)

1 Жерці – у давніх цивілізаціях служителі богів, посередники між людьми, богами і духами.

“Яджурве́да” (веда жертвопринесень) – це збірка правил жертвоприношень і жертовних замовлянь. До складу “Атхарваве́ди” (веди заклинань) увійшли магічні замовляння, спрямовані на відвернення злих духів (демонів), які вважалися уособленням ворожих сил природи, хвороб та нещасть:

Як думки разом з бажанням,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

За думками геть, далеко!

Як ті стріли найгостріші,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

Згинь, щоб сліду не лишилось!

(Із замовляння “До кашлю”, “Атхарваведа”)

“Атхарваведа” була упорядкована найпізніше (у VIII ст. до нашої ери.) і початково не входила до складу Вед. Однак із часом її також почали використовувати при жертвопринесенні, щоб відвернути демонів, які могли зашкодити здійсненню обряду, і запобігти злу, що загрожувало людині. Наприклад, у гімні “До великої Матері Землі” є такі рядки:

На матері оцій, що всі рослини родить,

Землі тривкій, широкій і могутній,

На цій міцній землі живім щасливо!

1 Вранішній зорі Уша́с – одній із найпопулярніших і найдавніших богинь Вед – у “Рігведі” присвячено більше 20 гімнів. Вона зображується як вродлива, одягнена у світло діва, яка їздить на колісниці, запряженій пурпуровими кіньми (або волами). Ушас відчиняє небесні ворота тьми і наповнює всесвіт світлом.

Житлом великим стала ти, зросла велика,

Великим є твій тиск і рух невтримний.

Твій дух принадний є у людях, Земле,

Він є в чоловіках, жінках, героях, конях

І є в птахах, слонах, є в диких сарнах.

Оту красу, що є в дівчатах, Земле,

Дай і мені, щоб ненависті не підпадав ніколи!

Нехай твоє нутро, не підлягаючи хворобам,

Усе для нас народжує, як мати діток, –

Усе життя своє ретельно і пильно

Ми шануватимем тебе пожертвами, о Земле!

(Із гімну “До великої Матері Землі”, “Атхарваведа”)

У Ведах викладено уявлення давніх індійців про побудову світу, про можливості й обов’язки різних богів, про походження й життєве призначення людини. Ці уявлення відображено в окремих невеликих сюжетах, що без визначеної послідовності розпорошені у книгах, причому деякі сюжети повторюються і навіть суперечать один одному.

Наприклад, поява Всесвіту в “Рігведі” описана в кількох різних сюжетах. Найпростіший із них – це шлюб Неба (батька) і Землі (матері), внаслідок якого народилося все суще у Всесвіті, а найнаочніший – це поява Всесвіту в результаті жертвопринесення гігантської тисячоокої і тисячоголової першоістоти на ім’я Пуруша, що займала весь існуючий простір. З очей Пуруші виникло Сонце, з голови – небо, з розуму – Місяць, з дихання – вітер тощо; з рота – жерці, з ніг – воїни, зі стегон – землероби.

Кількість богів у Ведах чітко не визначена, їхнє число коливається від 33 до 3339. Найголовніші боги Вед уособлюють природні стихії. Наприклад, І́ндра – це повелитель грому і блискавок, бог воїнів. Його, як давньогрецького Зевса, часто називають царем богів. Вару́на – бог зоряного неба (порівняйте із давньогрецьким Ураном), володар ночі, його часто називають царем Всесвіту. А́гні – бог вогню, він може повноцінно виявлятися на Землі, на небі й у повітрі. Ва́ю – бог вітру, Су́р’я – бог Сонця, Ру́дра (пізніше отримав назву Ши́ва) – бог буревіїв, Ві́шну – бог сонячної енергії (згодом борець зі злом і захисник скривджених).

Проте не всі давньоіндійські боги пов’язані з природними стихіями. У Ведах обожнюються також психічні стани (бог гніву, бог віри) та різні види людської діяльності (бог творчості, бог захисної діяльності).

Водночас із прославлянням богів Веди розповідають про їхні пригоди та боротьбу з демонами і ворожими племенами. Найпопулярніший ведичний герой – це Індра, неймовірно сильний величезного зросту бог:

Увесь світ мені здається

Наче крихітка маленька…

Бо ж мені земля і небо

І по пояс не сягають.

Я одним плечем все небо,

Другим – землю підпираю.

Найвеличніший з великих,

Аж до хмар я піднесуся.

(Із “Рігведи”)

Богу Індрі присвячено чверть всіх гімнів “Рігведи”, і в них Індра виступає як безстрашний войовник. Особливо часто описується перемога Індри над демоном Врітру, який закрив у горах всі ріки і позбавив світ необхідної води.

Вбивство Врітри відкрило води і відновило родючість землі.

Багато місця у Ведах також відведено Варуні та Агні, в багатьох випадках вони описуються як суперники Індри і не менш могутні та важливі для людей боги.

За своїм літературним характером ведичні тексти дуже різноманітні, серед них можна виокремити епічні оповіді, поетичні роздуми та драматичні діалоги, з яких сформувалися три роди давньоіндійської літератури – епос, лірика і драма. Більшість ведичних текстів мають релігійний і героїчний зміст, утім є і сатиричні сюжети; неперевершені ліричні замальовки:

ДО НОЧІ

Ніч зійшла і оглядає

Все навкруг чарівним зором,

Закосичившись в оздоби.

Простяглася на весь простір –

По долинах та по горах.

Пітьму геть жене зірками.

Світла Ніч коли настала,

Світло денне заступила.

Хай від неї морок згине!

Всі оселі вже поснули,

Всі пташки, і всі тварини,

І орли, лишивши здобич.

Злодія жени далеко,

Ноче, вовка та вовчицю, –

Дай заночувати гарно.

Пітьма нас перемагає,

І заковує нас морок,

А Зоря своє все ж візьме.

Шлю пісні я, мов корови,

Вибирай же, донько неба,

Гімн собі, як на змаганні!

(Гімн, “Рігведа”, X, 127)

Для тих, хто хоче знати більше

Образ Матері-землі в індуїзмі

Мати-Земля в індуїзмі постає живою істотою, здатного мислити і творити. Індійці звертаються до неї як до богині, просячи у неї прихильності. Вони вважають, що у жодному разі не можна бездумно використовувати беззахисну Землю, агресивно виснажуючи її сили й надра. Потрібно любити і поважати Землю, цінувати її дари. Адже вона піклується про людей, годує і заспокоює їх.

У південній Індії роль такої Матері – Землі виконує богиня Маріамман. На присутність цієї богині в південно-індійському поселенні вказує особливий камінь, який символізує її голову, а вся земля, на якій розташоване поселення, символізує її тіло. Своїм тілом богиня годує людей, тварин і рослини цієї місцевості. Маріамман зображують у вигляді багаторукої жінки, яка тримає барабан, ніж, дзвіночок і тризуб.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які книги ми називаємо священними книгами людства?

2. Що вам відомо про виникнення Вед? Яка релігія лягла в їхню основу?

3. Із яких книг складаються Веди? Випишіть у робочий зошит назви цих книг.

4. На основі вивченого спробуйте стисло схарактеризувати індуїзм як релігію.

5. Випишіть у зошит імена головних індуїстських богів.

6. Згадайте вивчені у 6 класі індійські міфи про створення світу, дня і ночі та інші. Як у цих ведичних міфах відобразилися уявлення індійців про світ?

7. Розкажіть про зміст і призначення гімнів, що містяться у священних Ведах.

8. На прикладі прочитаних фрагментів зробіть висновок, про що люди з давніх-давен просять богів.

9. На прикладі фрагмента з гімну “До великої Матері Землі” поясніть, як ставляться до Землі індійці. У чому полягає єдність людини і природи?

10. Виразно прочитайте ведичний гімн “До Ночі”.

11. Якою зображується Ніч, сестра богині Зорі? Чи відчуває співець до неї страх? Доведіть, що в цьому творі відображено одну з головних ідей індуїзму – єдність людини і Всесвіту (а не протистояння).

12. Знайдіть у тексті гімну “До Ночі” приклади персоніфікації.

13. Прокоментуйте молитву з Рігведи “Боже, пробуди нас веселими і дай нам знання!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ