Урок розвитку зв’язного мовлення за трагедією Шекспіра “Гамлет”

Тема: Написання театральної рецензії.

Мета: розвивати навички писемного мовлення, вміння оцінювати драматичні образи; спонукати до власної інтерпретації художніх образів; сприяти розвитку критичного мислення; прищеплювати інтерес до театрального мистецтва; пояснити роль театрального режисера та акторів у втіленні творчого задуму драматурга на сцені.

Обладнання: відома репродукція гравюри, на якій зображений лондонський театр “Глобус” початку XVII ст.; портрет Вільяма Шекспіра; плакати зі спогадами про акторські інтерпретації

образу Гамлета на театральній сцені.

Епіграф: Художній текст створює навколо себе поле можливих інтерпретацій, іноді вельми широке. До того ж, чим вагоміший, глибший Твір, чим довше він живе в пам’яті людства, тим сильніше збільшується відстань між крайніми точками можливих інтерпретацій.

Юрій Лотман, літературознавець XX ст.

Методична порада

До проведення цього уроку вчитель готується разом із учнями.

Треба оформити плакат, на якому мають бути слова німецького режисера Макса Рейнхардта: “У театру тільки одна мета – сам театр, і я вірю в театр, який належить актору. Я актор, я відчуваю, як

актор, і для мене актор – центр театру. Я знаю силу акторської гри”.

А також мають бути ще три плакати з інформацією про виконання ролі Гамлета талановитими акторами Німецького театру, режисером у якому був Макс Рейнхардт.

Плакат 1

Сандро Моїссі в ролі Гамлета (1908)

ГамлетМоїссі був схожий на слабкого підлітка, невпевненого в собі, знервованого. Дізнавшись про чвари в Ельсинорі, він плакав, рюмсав, метушився. Його лякала й пригнічувала атмосфера в замку. ГамлетМюїссі метався в колі жаху й злочинів. Він був приречений на загибель, тому що не мав духовної сили протистояти злу. У фіналі вистави Гамлет поставав перед глядачем жертвою нерівної боротьби.

Плакат 2

Сандро Моїссі в ролі Гамлета (1913)

ГамлетМоїссі схожий на поета зі шляхетною зовнішністю й чутливою совістю. Він притягував до себе своєю щирістю й вірою в людину. Дізнавшись про скоєний злочин в Ельсинорі, про зраду матері, він розгубився, але знайшов у собі сили почати боротьбу зі злом. У своєму новому Гамлеті актор Моїссі показав, як людська душа відчуває страждання від внутрішнього конфлікту: прагнення покарати зло і любов’ю до людей. Гамлет стає справжнім трагічним героєм і у фіналі вистави, зміцнівши й змужнівши, перемагає.

Плакат 3

Альберт Бассерман у ролі Гамлета (1910)

Глядачі побачили ГамлетаБассермана діяльною людиною, котра рішуче відкидає сумніви щодо ймовірності й мотивів злочину, скоєного в Ельсинорі.

Жага помсти охоплює його єство. Якщо покарання злочинців відбувається не відразу, то лише тому, що Гамлет хоче все врахувати, аби покарання було невідворотним, неминучим. Він діє як мужній і водночас розважливий воїн, який покликаний вершити правосуддя. У фіналі Гамлет гине з усмішкою на вустах, сповнений почуття виконаного обов’язку.

Методична заувага

Якщо серед учнів є такі, хто має певні акторські здібності, бере участь у роботі шкільного театрального гуртка, то варто підготувати до цього уроку “трьох Гамлетів” (три учні по черзі читатимуть монолог Гамлета “Бути чи не бути…”, намагаючись за допомогою відповідних інтонацій, міміки, жестів показати однокласникам три сценічні інтерпретації образу Гамлета, які відбиті на плакатах 1, 2 і 3 та які є своєрідним доповненням до їхньої акторської гри, адже читатимуть монолог учнівиконавці на тлі цих плакатів).

Хід уроку

Слово вчителя. Епіграфом нашого уроку є думка відомого літературознавця Юрія Лотмана про те, що кожний художній твір під час ознайомлення з ним викликає у нас різні почуття, різні міркування, до того ж у кожного з нас виникає своя низка асоціацій. А це означає, що кожний читач посвоєму інтерпретує зміст художнього твору, посвоєму тлумачить вчинки персонажів, посвоєму розуміє їхні характери.

Як відомо, драматург створює текст для театру, для режисера та акторів, які мусять “оживити” образи драматичного твору, “показати” їхні характери глядачам, інтонаціями, мімікою, жестами, рухами передати на сцені почуття героїв, показати внутрішню й зовнішню боротьбу, що виникає внаслідок того чи іншого конфлікту, пояснити мотиви вчинків персонажів. Таким чином, режисер та актори стають інтерпретаторами змісту драматичного твору, його своєрідними художніми критиками. Вони посвоєму розуміють глибину конфлікту, слова і вчинки персонажів.

Тому вистави за одним і тим самим драматичним твором, які готувались і були показані глядачам різними театральними колективами, часто бувають такими несхожими, так відрізняються між собою, що здається, нібито готуючись, вони працювали з різними художніми текстами. Отже, прив’язуючи до нашої Теми уроку, важко знайти дві схожі вистави за трагедією Шекспіра “Гамлет”, запропоновані глядачам різними режисерами й акторськими трупами.

Після вистави теоретично кожний глядач може написати театральну рецензію (зрозуміла річ, професійно цим займаються театрознавці). Театральна рецензія відрізняється від рецензії на художній текст тим, що ми оцінюємо акторську гру виконавців, майстерність режисера, котрий на репетиціях впливав на створення образу того чи іншого персонажа, роль якого грав на сцені актор, оцінюємо втілену на театральному кону інтерпретацію драматичного твору зі своєю власною інтерпретацією, яка виникла після знайомства з текстом.

Перед вами три плакати, які інформують про те, як грали роль Гамлета в різні роки початку XX століття актори Німецького театру, режисером якого був Макс Рейнхардт. Цими акторами буди Сандро Моїссі та Альберт Бассерман, обидва талановиті й досвідчені. Як бачите, грали вони роль Гамлета порізному. Цікавим є й те, що Сандро Моїссі, котрий грав цю роль у 1908 році й у 1913, показав двох різних принців Данських. А далі дотримувався у своїй грі версії 1913 року, вважаючи її такою, що відповідає вимогам часу. Цієї ж думки був і режисер Макс Рейнхардт.

Коротка інформація про режисера

Макс Рейнхардт (1873-1943) – один з найвидатніших театральних режисерів XX століття.

На театральному кону Німецького театру Рейнхардт поставив сотні вистав за п’єсами драматургів різних країн світу, серед них були й вистави за творами Шекспіра, найулюбленішого автора німецького режисера. Макс Рейнхардт поставив на сцені Німецького театру 22 п’єси Шекспіра. Зрозуміла річ, поставив він і “Гамлета”. Шекспірівський “Гамлет”, шедевр світової літератури, в режисерській інтерпретації Макса Рейнхардта став шедевром театрального мистецтва XX ст.

Учитель. Ще раз прочитайте інформацію на плакатах 1,2 і 3 про гру акторів Німецького театру Сандро

Моїссі та Альберта Бассермана (роль Гамлета), Спробуйте подумки відтворити цю гру. У цій вельми не простій інтелектуальній роботі вам допоможуть наші акториаматори, які покажуть монолог Гамлета “Бути чи не бути…”, імітуючи гру німецьких акторів.

Учніактори (а їх троє) по черзі показують монолог Гамлета. Після цього вчитель пропонує учням написати театральну рецензію на гру акторів Німецького театру Сандро Моїссі та Альберта Бассермана (відтворену в уяві). Треба висловити думку: яка з трьох інтерпретацій образу Гамлета, з їхнього погляду, є вдалою й знову ж таки, з їхнього погляду, більше відповідає творчому задуму Шекспіра. Учнівські театральні рецензії дозволять перевірити вміння висловлювати аргументовані думки, відтворювати в уяві прочитане (інформація на плакатах), познайомитися з їхньою власною інтерпретацією образу Гамлета, з їхнім власним розумінням його характеру та вчинків, а також побічно з’ясувати, чи добре школярі знають драматичний текст.

На цей урок розвитку зв’язного мовлення бажано виділити 2 години, враховуючи його нетрадиційність і специфіку.

Г. Ф. Василенко, вчитель-методист Запорізька обл.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Урок розвитку зв’язного мовлення за трагедією Шекспіра “Гамлет”

Categories: Нові твори

Links