Українська тема у Байрона

Українські мотиви й – ширше – українська тема у Творчості Байрона пов’язані з його поемою “Мазепа”, створеною ним у 1818 році в Італії. Як писав сам поет у передмові до твору, у ньому відтворений епізод, узятий ним з “Історії Карла XII” Вольтера. Зміст цього епізоду (історична вірогідність його остаточно не встановлена) полягає в наступному: на початку своєї кар’єри юнак Мазепа був пажем при дворі польського короля Яна Казимира. Красень-паж полюбив молоду дружину одного із придворних магнатів і користувався її взаємністю.

Коханців вистежили, піймали й привели на суд розгніваного старого чоловіка, що жорстоко розправився зі своїм суперником. Юнака роздягнули, прив’язали до щойно взятого з табуна дикого жеребця, якого, налякавши батогом і пострілами в повітря, відпустили на волю. У поемі розповідається про той жах, що пережив приречений Мазепа в цій скаженій скачці, яка, тривала не одну добу. Страждання його, зрештою, на межі втрати життєвих сил, закінчуються випадковим щасливим порятунком.

Розповідь про всі ці події ведеться від імені самого Мазепи, але не юнака, а вже літнього Мазепи. На одному із привалів під час відступу

після Полтавської битви він розповідає стомленому королеві Карлові XII про цей трагічний епізод своєї молодості.

Пушкін, захоплюючись поетичною силою й красою бай-ронівської поеми (“…який полум’яний Твір, який широкий, швидкий пензель!”), разом із тим дивувався тому, що, обравши героєм Мазепу, Байрон обмежився одним тільки епізодом із юності гетьмана й зовсім не торкнувся наступних років його життя, “що мали набагато сильніший драматичний та історичний інтерес”. Але в Байрона були на те свої причини.

Після створення “східних поем” пройшло два роки, як ми пам’ятаємо, досить драматичних у житті поета. У цей час була написана поема “Манфред”, у якій тема трагічного протистояння людини з її пристрастями й світу одержує, мабуть, найбільш повне вираження. У наступних за “Манфредом” творах так чи інакше проявляється прагнення Байрона знайти нову відповідь на питання про ставлення людини до світу. І хоча центральною залишається тема самотнього бунту, проте інтерес’до екзотики змінюється інтересом до історії, а живопис пристрастей – інтересом до психології людської особистості. Досить виразно це виявилося в написаному у Швейцарії “Шильонському в’язні”, у ще більшій мірі – у створених уже в Італії “Скарзі Тассо” і “Мазепі”, а також у перших піснях “Дон Жуана”. При цьому історичні факти у творах Байрона служать лише канвою для сюжету – поет мало піклувався про історичну вірогідність створених ним образів. І “СкаргаТассо”, і “Шильонський в’язень” присвячені душевним переживанням самотнього в’язня.

Замість героя, що бореться проти тиранії, як у “східн поемах”, замість патетичних сцен і відкритих сутичок, пс докладно розповідає про болісні переживання людини, д якої немає надії, якій нізвідки чекати підтримки,- людив приреченої на повільну агонію й загибель. Але байронівсько: Мазепі навіть у цих обставинах абсолютно далека сама дум про смиренність чи навіть примирення з обставинами, що і никли. Більше того, саме в ці страшні години шаленої скач в душі юнака-Мазепи народжується перша серйозна всепог* наюча пристрасть – пристрасть, помсти.

Поема “Мазепа” виявилася окремою помітною віхою в еволюції байронівської романтичної поеми й усієї його творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Українська тема у Байрона