У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець

Творчість талановитого російського письменника Н. С. Лєскова відомо всім. Однак біографи цього письменника відзначали одну цікаву особливість – уміння йти “проти плинів”. Що малося на увазі під цією характеристикою? На відміну від багатьох своїх сучасників Лєсков не загострював уваги на складних соціальних питаннях. Його мало турбувала ідейна сторона своїх добутків. Нерідко своєю творчістю він буквально шокував читачів, що викликало різку критичну оцінку його добутків

У Творчості Лєскова особливий інтерес здобуває питання

російського національного характеру. Ця проблема дуже гостро стояла в літературі 80-х років. Адже саме в той час увагу залучали різночинці-революціонери, а пізніше – народники. Але у творчості Лєскова російський національний характер розкривається досить своєрідно. Письменник дає досить незвичну й неприйнятну для багатьох трактування даного питання. Н. С. Лєсков “не виправдує” очікувань критиків і передових письменників, показуючи російської людини в досить незвичному світлі. Наприклад, заслуговує на пильну увагу оповідання “Леді Макбет Мценского повіту”. Цей добуток написаний в 1864 році. Мценская купчиха

Катерина Львівна – це розповсюджений у світовій літературі тип лиходійки, що не зупиняється ні перед чим заради своєї мети

Катерина Львівна робить безліч страшних злочинів – убивство чоловіка, свекра, маленьку дитину, що міг би стати спадкоємцем стану, убивство суперника. Підсумком її життя стало власне самогубство. Настільки дикі злочини, доконані слабкою жінкою, викликають жах і здивування. І тому виникає питання, хто ж вона, ця жінка? Катерина Ізмайлова має рішучий, цільний характер. Однак гармонічною особистістю її назвати ніяк не можна. Катерина не має у своєму серці тепла. Її бажання за всяку ціну возз’єднатися з улюбленим чоловіком не можна пояснити однією лише любов’ю. Катерина Ізмайлова йде за своїми темними інстинктами, роблячи один кривавий злочин за іншим. Вона не вірить у бога. Навіть у свою останню годину, перед самогубством жінка “хоче пригадати молитву й ворушить губами, а губи її шепотять” вульгарну й страшну пісню

Лєсков дає досить своєрідну оцінку російській людині, його інстинктам, які іноді беруть гору: “Це прекрасно розуміє проста людина: він спускає іноді на волю свою звірину простоту, починає дуріти, знущатися із себе, над людьми, над почуттям. Не дуже ніжний і без того, він стає зол сугубо”. Природно, що така постановка питання про російський національний характер “у багнети” була сприйнята критикою й передовими читачами того часу. Адже сучасники Лєскова, що дотримуються демократичний^-демократичних-демократичні-революційно-демократичнАЕ поглядів, дивилися на “просту людину” як на рятівника. Тому проста людина наділялася всіма можливими чеснотами, викликав щире замилування. Революційно-демократична критика призивала Русь “до сокири”, до відкритого протесту. Тому оповідання Лєскова не був оцінений по достоїнству, критики його воліли не зауважувати

Лєсков не просто показує одиничний випадок “темної душі” росіянці про-столюдинки. Він малює тип характеру, що заслуговує на увагу, оскільки все-таки існує. Російська людина буває й таким – злим, прямо-таки нелюдськи жорстоким. Адже купецька дружина Ізмайлова вражає своїми льодову душу злочинами, у той час як жінці слід бути слабкої, покірної, терплячої. І спонукала героїню на здійснення злочинів її любов. Катерина показує свою “звірину простоту”. Лісочків цим добутком порушує питання про потаєні сторони душі російської людини. Виявляється, досить невеликої “іскри”, щоб “звірина” сутність восторжествувала. У випадку з Катериной Ізмайлової такою “іскрою” стала любов. Але адже крім любові існує ще безліч причин – прагнення до наживи, кревна помста, образа, бажання самоствердитися й т. д.

Однак не потрібно думати, що Лєсков бачить російської людини винятково в його “звіриній простоті”. Ні, письменник об’єктивний. Він у своїх добутках показує абсолютно різних людей. Висловлення В. Г. Бєлінського: “У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець…” як не можна краще можна віднести до творчості Н. С. Лєскова

Лєсков – це письменник реаліст. Він показує самих звичайних людей. Але не самими звичайними виявляються обставини. І в різних ситуаціях герої Лєскова розкриваються особливим образом. Саме тому читач виявляється в здивуванні: йому буває важко об’єктивно оцінити того або іншого героя. Лісочків нічого не прикрашає. Всі його герої легко пізнавані. Нехай ситуації міняються, але типи персонажів Лєскова психологічно достовірні. У кожній людині є сховані якості. І якщо людина розкриється належною мірою, він виявить миру своя щира особа. Катерина Ізмайлова – це сьогодення чудовисько

Безумовно, такий характер не міг бути типовим у колі купецьких жінок. Але такий тип взагалі існує. Якості, властивій Ізмайловій, нерідко зустрічаються серед простих людей. Катерина Ізмайлова прагне до незалежності, заради чого й робить злочини одне за іншим. У її розумінні воля – це можливість бути незалежної, жити разом з улюбленим, розпоряджатися майном свого чоловіка Але в російському національному характері є не тільки схильність до лиходійства. Є й такі якості, як дивний розум. Згадаємо повість “Старий геній”. Спритність і розум однієї людини допомогли бідній жінці похилого віку, що уже не знала, де шукати підтримки. У цій повісті ми зіштовхуємося з декласованим чиновником. Він також може бути названий типовою російською людиною. Він бідний, не має високого соціального статусу. Його кличуть – Іван Іванович, типове ім’я простої російської людини

Сюжет повести досить немудрий. Жінка похилого віку, її хвора дочка й онученяти потрапили в лихо. Якийсь великосвітський франт обманом зайняв у бідолахи величезну суму грошей. Повертати борг він не збирається, так що бабуся і її рідні можуть втратитися будинку. Хто допоможе нещасним? Виявляється, такі люди є. Іван Іванович саме та сама людина. У повісті про нього сказано дуже мало. Ми не знаємо, хто він і чим живе. Однак тип, намальований Лєсковим, добре пізнаваний. Це шляхетна, добра й чимала людина, яких у Росії чимало. Його спритність і розум могли б бути спрямовані на злу справу. Однак Лєсков показує зовсім іншу ситуацію. У повісті “Старий геній” шляхетна людина робить добру справу. Завдяки його спритності великосвітський франт змушений сплатити жінці похилого віку все, що він був повинен. Шляхетність, доброта, прагнення допомогти також властиві російському національному характеру

Як уже було сказано, Лєсков нічого не прикрашає, говорячи про реальне життя. Він показує різні типи людей. І ми з ним змушені погодитися, адже в житті є місце всьому —і лиходійству й шляхетності, ненависті й всепрощенню, низьким інстинктам і піднесеним прагненням

Кожний Твір Лєскова змушує нас у черговий раз задуматися не тільки про російський національний характер, але й про сенс життя взагалі, про призначення людини у світі. Наприклад, згадаємо казку Лєскова “Маланья – голова бараняча”. Жанр казки дає можливість письменникові використовувати фантастичні мотиви. Але в даному добутку наша читацька увага прикута до головної героїні, що одержала досить невтішну характеристику за свою “дурість”. А дурної її називали тому, що вона більше думала про інших, ніж про себе. Однак казковий персонаж насправді виглядає більше піднесеним і привабливим, чим ті, хто не має такі якості, як готовність прийти на допомогу

Кожний твір Лєскова відкриває перед нами цілий мир зі своїми законами й протиріччями. І в кожному герої ми довідаємося особливий тип людей, що заслуговує на увагу хоча б тому, що існує. Тому творчість Н. С. Лєскова буде актуально завжди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


У щирого таланта кожна особа – тип, і кожний тип для читача є знайомий незнайомець

Categories: Нові твори

Links