У пошуках реальності – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”

ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

§ 6. “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ

У пошуках реальності

Через два місяці, восени 1829 року, Гоголь повернувся до Петербурга. Тепер він був готовий до нових випробувань. Перш за все треба було “шукати місця”. У грудні 1829 року Гоголь поступив на державну службу, але, не дочекавшись навіть кінця випробувального строку, звільнився. Пробував перебиватися літературними підробітками й перекладами. У лютневому номері журналу “Отечественные записки” (“Вітчизняні записки”)

за 1830 рік була без підпису надрукована повість Гоголя “Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала”.

27 березня 1830 року Гоголь подав нове “прошения” у державний департамент на вакантну посаду писарчука. Його прийняли, привели як державного чиновника до присяги на вірність царю та вітчизні й призначили оклад 600 карбованців на рік. (Щоб вижити в Петербурзі, треба було щонайменше на тисячу більше, але брати їх було ніде). Рік роботи в департаменті – рік підкорення самолюбства й наполегливого вивчення особливостей “життя бідного чиновника”. День віддавав службі в департаменті, вечір і ніч – роботі над

власними творами. Це були його книжки, писані його мовою, про його рідну землю. І все, що було найкращим спогадом його життя, легко переливалося на сторінки книги.

У січні 1831 року в “Литературной газете” (“Літературній газеті”), яку очолював А. Дельвіг, була надрукована глава з повісті про “малоросійське життя” “Страшний кабан” за підписом П. Глечика.

У цьому ж номері була стаття Г. Яновського “Кілька думок про викладання дітям географії”. Ці дві публікації належали Гоголю. А номер відкривався віршем О. Пушкіна “Кавказ”. Так вони зустрілися вперше – на сторінках газети. Через півроку відбулося й особисте знайомство. Улітку цього ж року цензор дав дозвіл на друк першої частини “Вечорів на хуторі біля Диканьки”.

У цей час Гоголь уже залишив службу в департаменті й став молодшим учителем історії Патріаршого інституту, де виховувалися молоді дівчата, діти військових. Але весь вільний час Гоголь віддавав роботі над другою частиною “Вечорів…”, яка вийшла друком на початку 1832 року. Критика схвально зустріла повісті Гоголя.

Кінець 1833 – початок 1834 року дуже важливі у творчій еволюції Гоголя. Він наче опинився на перехресті. Світ, створений у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”, залишився в минулому, сучасність поставала в нових, поки ще невловимих, образах. Увагу письменника привернула загальна й українська історія, народна творчість, у яких, письменник це відчував, існував тісний зв’язок із сучасністю. Цікаво, що в цей час Гоголь навіть вагався у своєму покликанні, він прагнув зробити найважливішою справою свого життя саме історію, а не літературу. Він спробував посісти кафедру історії у Київському університеті, працював над “Історією України” і врешті-решт став ад’юнкт-професором Петербурзького університету. У цей же час він написав “Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”. Повість ця стане заключною в “Миргороді” – збірці, яка разом з “Арабесками” відкрила “нового Гоголя”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


У пошуках реальності – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links