Твори Котляревського

Творчість класика нової укр. літ – ри І. П. Котляревського належить до тих вічноживих явищ, про які кожна епоха складає своє судження, не вичерпуючи при цьому багатства і глибини їх змісту. Його славнозвістна поєма “Єнеїда” і п’єса ” Наталка Полтавка ” яскраво й багатогранно відобразили дух народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. Твори Котляревського увібрали багатовікові традиції української і світової культури, на рубежі нової історичної й літературної епохи знамеенували перехід до нового типу художньої Творчості,

до реалізму та народності.

Вихід поеми “Єнеїда” став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. В її основу автор поклав сюжет класичної поеми римського поета Вергілія, однак однак написав цілком самобутній, оригінальний твір. Вергілієва “Єнеїда” – поема героїчна, в якій утверджувалося “божественне” походження римських імператорів. Іван Котляревський, використавши фабульну, переосмислив цю патетичну тему. З – під його майстерного пера вийшла весела бурлесна розповідь, вражаюча своєю дотепністю, витонченістю спостережень у зображенні

українського побуту другої половини 18 ст.

У Котляревського все – сонячне, земне, люди діють у конкретних обставинах. Саме у світлі цього багатогранного життя “олімпійці” виглядають кумедно, а їхні справи – огидні. В образах троянців латинян, сицилійців та “олімпійських вершителів” автор зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, змалювавши картини української дійсності свого часу. В полі зору письменника: – паразитичне існування поміщицького стану, продажна бюрократія і панівство, “халтурний рід”. Перед читачем проходять пани і підпанки, “що людям льготи не давали і ставили їх за скотів”, чиновники різних рангів, судді – хануги, “які по правді не судили”. Всі вони засуджуються автором на вічні муки, а місце їхнє – в пеклі. Третя частина поеми, в якій змальовані картини пекла, вже давно стала класикою сатиричного жанру в укр. літ – рі. Але відзначимо, що Котляревський осміює не стільки соціальне зло, скільки моральну недосконалість суспільства. Крізь рядки поеми звучить гуманістичний заклик до морально – етичного очищення цього суспільства, гумор письменника шукає позитивного у такій, навіть заперечуваній дійсності. Особливо цікавить його моральне обличчя творців слова, які повинні б бути кращими синами народу, але:

Суділи там скучні

Писарчуки

Так само дістається й жорстоким кріпосникам: у пеклі їх “мордовали і жарили зо всіх боків, залізним пруттям підганяли”.

Не меньш до льної картини завдає перо автора сучасному “Олімпу”, де під виглядом міфологічних можновладців діють представники верхівки суспільства. Там панують здирство і хабарництво, розпуста. “Священні” війни, часто зумовлені самодурством богів, завдають страждання простому люду: ” Війна в правових ризах тут; За нею, смерть, увіччя”. Небесні боги Зевс, Юлона і земні Дідола, Латин намагаються “не звіра – людську кров пролити”. Вони страхом сковують людей. Але письменник впевнений: якщо страх перемогти, то на світі стане світліше. Згадаємо, як Єлей, замість побожного схилення перед владарями, зухвало звертається до всемогутнього громовержця Зевса:

Гей ти, проклятий стригано!

На землю з неба не зиркнеш,

Не чуєш, як тебе я ганю…

Поет разом зі своїми героями беруть богів посміх, розвинчують до ульним сміхом. Автор постійно присутній на сторінках поеми. За кожним героєм ніби просвічує мудра усмішка письменника. Його гуманістичний ідеал знаходить відбиття у знаменитому афоризмі: “Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча”. Так само сильним є наявний у поемі просвітительский ідеал, що особливо виявився у зображенні Енея і троянців. У їхніх образах поет розкрив духовну велич народу утвердив високі моральні якості національного характеру. Відзначемо, що Котляревський поєднує у розповіді елементи буфо ади і громадської сатири, бурле та героїчної романтики. Таку ж еволюцію витримують і герої твору. “Завзято троянці кашла, підкреслює автор, – не струсять його гвалту і носа хоть кому утруть”. Козацька вдача виявляється у повеінці троянців. Це веселі, дотепні й сміливі люди, здатні здатні винести на своїх плечах найбільший тягар заради інтересів Батьківщини. Для цих і “осмалених, як гиря ланців” найсвятіше – бойове товариство, побратимство і вірність дружбі. Особливо помітне захоплення автора своїм головним героєм – Енеєм. Він не тільки ватажок троянської компанії “приві по всіх садомах”, Еней пройнятий почуттям власної гідності та гордості за свою громаду. Як мудрий і розважливий батько троянців, припиняє непотрібні колотнечі, і навіть вороги змушені поважати його. Отак відгайдушні в “Енеїді” перетворюються на справжніх героїв. Боги – вседержителі є мізерними порівняно з героями якими автор пишається.

Іван Котляревський постійно звертається до історичного минулого України, звеличуючи попередні подвиги народу. Просто і мужньо юнаки Низ і Еврал віддають життя, коли цього вимагає Вітчизна. Саме любов до неї кличе на подвиг, пробуджує високі почуття. Всією своєю поемою Котляревський стверджує цю істину:

Любов к отчизні де гегої

Там сила вража не устоїть,

Там градь сильніша од гармат.

Ліризм і задушевність характерні для цих рядків, твір увесь пройнятий “людським духом”. Поет не приховує, що песимізм і мінорний тон там не властиві для нього. Він прагне бути ближчим до реального життя, і в цьому бачить смисл поетичної творчості. Це новаторське розуміння ролі митця у суспільстві виявляється у протиславленні своєї музи традиційним старим колонам. Для цього вони схожі на “сварливу, жеманну панну “, а поет мріє про іншу:

Я музу кличу не такую:

Веселу, гарну, молодую;

Старих нехай брика

І поема наповнена життям. Щедрою рукою майстра розкидано в ній влучні афоризми, кмітливі спостереження, барвисті деталі. Комізм образів і ситуацій посилюється комізмом власне мовним. Великою заслугою Котляревського є, звичайно, те, що він перший серед укр. письменників дошевченнівського періоду звернувся до невичерпних багатств народної мови. Це і соковиті епітети (“сміливий, дужий, нев люжий”), і влучні порівняння (“Еней з Дідоною возились, як з оселедцем старий кіт”), і грубуваті слівця тощо. Однак атор залишається в межах художього такту, одаючи жартівливий зміст у бадьору форму динамічного.

Значення Енеїди для укр. літ глибинне. Вона відкрила цілий національний світ з його неповторимою історією, побутом, барвистою мовою. Вона довела здатність укр. розмовної мови до творення високохудожньої літератури. Письменник створив світ, наповнений достовірними життєвими деталями, багатобарвний і поліфонічний. Вплив його самобутнього таланту позначився на худ. спадщині Шевченка, Карпенка – Карого і багатьох поколінь укр. письменства. Пророчими виявились слова вдячного Кобзаря:

Будеш, батьку, панувати;

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє

Тебе не забудуть!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твори Котляревського

Categories: Нові твори

Links