“Творчість Раїси Іванченко”

Видатна українська письменниця та не менш видатна вчена Раїса Іванченко з малих років з великою повагою ставиться до своєї країни. Вона ніколи не сперечається з опонентами з приводу того чи іншого питання, пов’язаного з важливістю у нашому житті надбань українського народу. Раїса Іванченко, виступаючі у ролі викладача, завжди свої лекції починає гімном України і вчить своїх студентів класти правицю саме туди, куди підказує їм їхнє серце.

Усе своє життя Раїса Іванченко присвятила відновленню “Повісті временних літ”, головною метою

її творчості стало відображення подій, змальованих у цьому великому творі з максимальною точністю і відокремлення того, що напластувалося пізніше.

На Дніпровій горі, на якій колись побував Андрій Первозваний, колись було встановлено дерев’яного хреста. Ще студенткою письменниця шукала те місце, хоча і розуміла, що то скоріше символ, ніж справжня споруда. Раїса Іванченко добре знала, що її наукові роботи та роботи інших дослідників стародавньої історії приведуть до того, що колись все ж таки виникне необхідність відстоювати висновок про існування в далекі часи великого українського народу. Вона

не боялася й тоді писати про це, але у часи радянської влади просто не мала на це змоги. Вона була полонянкою свого часу, полонянкою радянського мислення та заручницею обставин.
З часом Раїса Іванченко без вагання стала послідовницею видатного історика Михайла Брайчевського, який, гнаний, упосліджений, напівголодний, закутуючи тонку шию благеньким шарфиком створював реальну картину діяльності Кия та його братів та розвінчував антиукраїнські міфи.
Нині, розповідаючи про це на своїх виступах і зустрічах з читачами, Раїса Іванченко нерідко згадує багатьох своїх колишніх вихованців, зокрема Володимира Литвина. Вона згадує, як той любив надовго зникати в нетрях архівів, умів знайти й систематизувати унікальні документи, зокрема свідчення про зерна боротьби за незалежність, які вже тоді щедро сіяли поляни, а пізніше й козаки.
Раїса Іванченко вважає, що саме такі дослідники, як Володимир Литвин, не обминають розкопок давнього городища на Києвій горі, аби тільки ще раз підтвердити існування літописного міста. Саме такі дослідники гармонійно поєднують глибокі знання із гнучким образним мисленням і поетичною уявою, які й ведуть дослідників неторованими стежками до найдавніших літописних джерел і спонукають шукати незнану бібліотеку Ярослава Мудрого.
Героїчним сторінкам стародавнього минулого Раїса Іванченко присвятила багато наукових та художніх творів, тому у сучасному суспільстві вона відома не лише як самовідданий науковий діяч, але й як видатна письменниця. ЇЇ твори переносять нас у далеке минуле і допомагають зрозуміти, що ж насправді відбувалося у ті часи і що ж насправді стало витоками становлення нашої народності, а згодом і прагнень українців до свободи і незалежності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Творчість Раїси Іванченко”