Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни” – Ваколюк Вікторія

Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року
Ваколюк Вікторія, 15 років
Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни”

Прекрасна Ярославна, як ті зорі,
Дружина Ігоря красива, молода.
Тонуло її серце в руськім горі –
В поході русичам зустрілася біда.
Князь Сіверський пішов війною
На половчан, у спалені степи.
Війна забрала русичів з собою
І щастя ніби в крові хтось втопив.

Зозулею кує на кожнім слові,
Сльозами поливає все навкруг.
Печаль княжни не передать в розмові –
В полоні її муж

та друг.
Усе вона віддасть, щоб мати крила –
Вона на них перелетить хоч море.
Про це богів щовечора молила,
Щоб якось заспокоїть власне горе.
Благала Ярославна Світич ясний
Не тільки серце, її всю спалить.
Там князь в полоні половецькім гасне,
А серденько палає та горить!

Котились в Ярославни сльози сині
По зблідлим щокам до рідної землі.
Молилась мати за душу свого сина,
Що відлетіла на світанні на війні.

Дзвеніли дзвони Лаври та Софії
За русичів, заснулих у боях.
І навіть сонце, світило та не гріло.
Земля збирала війська прах.

І плач княжни, журба всього народу,
Тремтіли у повітрі всім та всюди.
Ревів Дніпро, не чув він зроду,
Щоб на Русі так сумували люди.

Сходить сонце, у Києві ранок.
Машини шумлять. На роботу ідуть.
Ще в пам’яті є кривавий світанок.
У дзвонах плач княгині ще чуть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір-роздум за переспівом Т. Г Шевченка “Плач Ярославни” – Ваколюк Вікторія

Categories: Твори з літератури

Links