Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Твір про Бориса Костянтиновичі Зайцеві

Твір про Бориса Костянтиновичі Зайцеві

Історія колишньої радянської держави буяє прикладами заборони на культуру. Заборонялися не тільки добутки, але й самі імена письменників. Однак всупереч заборонам автори і їхні утвори продовжували жити у свідомості наших читачів, доходити до них нелегальним шляхом через границю. Але вони були доступні тільки вузькому колу присвячених. Зараз перед нами відкриваються цілі шари, покладу такий, ніколи забороненої, літератури

Письменник Борис Зайцев, сам будучи в еміграції, говорив: “Все має зміст. Страждання, нещастя, смерті тільки здаються

непоясненими. Примхливі візерунки й зигзаги життя при найближчому спогляданні можуть відкритися як небезкорисні”. Яку широку натуру й велике серце треба мати, щоб так сказати людині, доля якого по помаху більшовицької влади в буквальному значенні перетворилася в “примхливі візерунки й зигзаги” зі страждань і нещасть. І вмер талановитий російський письменник на чужині. Видимо, більшу роль у моральній стійкості російських письменників зіграло християнство. Відчуття гріха й жертовності не давало їхнім душам зачерствіти й озлобитися

Про Бориса Зайцеві прийнято говорити, що він “останній”

у російському зарубіжжі значний письменник нашого століття. Він умер у Парижу в 1972 році, проживши без двох тижнів дев’яносто один рік. Він написав порівняно мало добутків, проте залишив багатий слід у російській літературі. Він створив художню прозу, в основному ліричній, позбавленій жовчі, повну добра й людського тепла. Як прозаїк Б. Зайцев став помітний уже на початку 900-х років. Засновник знаменитого літературного кружка “Середовище” Н. Д. Телешов у своїх спогадах розповідає: “Один раз Андрєєв привіз до нас новачка. Як у свій час його самого привіз до нас Горький, так тепер він сам привіз на Середовище молоденького студента в сірій форменій тужурці із золоченими гудзиками. Юнак талановитий, говорив про нього Андрєєв, надрукував в “Кур’єрі” хоча всього два оповідання, але ясно, що з нього вийде користь”.

В 910-е роки Зайцев був широко визнаний читаючою Росією. Його романом “Блакитна зірка” (1918) захоплювався молодий Паустовский: “Щоб отямитися, я перечитував прозорим, прогрітим немеркнучим світлом улюблені книги: “Весняні води” Тургенєва, “Блакитну зірку” Бориса Зайцева, “Тристана й Ізольду”, “Манон Леско”. Книги ці дійсно сіяли в сутінках київських вечорів, як нетлінні зірки”. А п’єса “Садиба Паниних” стала віхою для вахтанговцев.

Але головні свої книги Зайцев написав за рубежем: автобіографічна тетралогія “Подорож Гліба”, прекрасні образи художньо-біографічного жанру – про Жуковського, Тургенєва, Чехові, про Сергие Радонежском. Блискучий переклад Дантовского “Ада”. Італію Зайцев знав і любив, мабуть, як ніхто з російських письменників після Гоголя. Дружив в еміграції з Буніним, про яке також залишив чимало цікавих сторінок

На становлення його таланта вплинула чарівність рідної російської природи, що він проніс через все своє життя. Конкретно – це тульско-орловско-калужский край, що він; ніжно йменував “Тосканией нашої російської”.

По літературних ідеях Зайцев був ближче всього до Леоніда Андрєєву. Як і Андрєєв, Зайцев уважав, що колишній реалізм у його звичних побутових формах зжив себе. Старі корифеї зійшли з літературної сцени. Виключенням був лише Лев Толстої, що зробився як би живою історією. Нове бачилося Зайцеву в символізмі, імпресіонізмі. Як і всі символісти срібного століття, Зайцев захоплювався філолофсько-релігійними творами Вл. Соловйова, що значно вплинув на світогляд молодого письменника. Любов до людини, до великої цивілізації й великої культури рухала пером Зайцева

Письменник випив до дна гірку чашу вигнання, але зберіг внутрішню волю. І тоді, коли змушений був покинути Росію, і тоді, коли разом з Буніним виявився в окупації після захоплення гитлеровдами Франції

Цей чудовий письменник був найвищою мірою наділений даром угадувати Майбутнє. Бути може, від того, що тверезо й спокійно оцінив минуле – ту минулу, подібно “Титанику”, що затонуло Росію, трагічну приреченість якої він так добре усвідомлював. У далекому 1938 році Зайцев писав: “… Росія поєднувала й у минулому. Повинна бути терпима й не виняткова в майбутньому – виходячи саме із усього свого духовного минулого: від святих її до великої літератури всі говорили про скромність, милосердя, людинолюбство”.

У цьому змісті в завітах своїх, у книгах Борис Зайцев з’являється перед нами як би письменником завтрашнього дня, письменником майбутнього, тільки-тільки нами що відкривається


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка Щоб визначити важливість внеску Б. Грінченка в українську поезію, варто співвіднести його доробок з тими невідкладними завданнями, які: постали перед поезією у період розквіту критичного реалізму. Це – боротьба за подолання “псевдошевченківських шаблонів”, орієнтація поетичного слова на пряме “втручання” у суспільне життя, що спонукало до...
  2. Твір Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка, знавець дитячої психології написав ряд оповідань, серед яких і “Каторжна”, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Тема природного, нічим не скутого розвитку...
  3. Твір Доля сільського вчителя у творах Бориса Грінченка Доля сільського вчителя у творах Бориса Грінченка Борис Дмитрович прожив неповні 47 років і залишив прекрасні твори із життя українського народу. Його спадщина – це поезія, драматичні твори, переклади, фольклорні та етнографічні твори, збірки, історико – педагогічні теоретичні праці про школу та виховання. Взагалі, все, що стосувалося життя дітей, вчителів,...
  4. Твір на тему:’Бережи матір-природу’,за творчістю Бориса Харчука Природа забезпечує людину всім необхідним для повноцінної і щасливого життя, вона створила і підтримує нас. Її механізми покликані створювати гармонію та взаємодія різних систем. Потрібно любити природу, без неї не буде нас. Кисень, так необхідний для всього живого, створюється рослинами, крім того, багато рослин виступають в якості їжі людини і...
  5. Читаючи Бориса Олійника У наші час не багато людей віддають перевагу поетичному слову. І навряд чи це свідчить, що душа сучасної людини емоційно озлидніла під впливом різних чинників. Проте великою слід вважати перемогу творчого таланту, якщо йому вдається достукатись до серця сучасного читача, здобути народне визнання. Таким сьогодні постає перед нами Борис Олійник....
  6. Біографія Шергина Бориса Вікторовича Народився в 1893 році в Архангельську, умер в 1973 році в Москві. Знавець російського північного фольклору. По його казках знятоі трохи замечі тельних мультфільмів. От що він сам про себе написав: “Я, Б. Шергин, надрукував своє перше оповідання в одній з архангельських газет, коли мені було дев’ятнадцять літ Але майстерність...
  7. Біографія Бориса Олійника Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині. Батько поета – Ілля Іванович – працював шахтарем, інструктором райкому та редактором районної газети. Добровольцем пішов на фронт у 1941 і загинув у 1943 році. Перший вірш п’ятикласника Бориса Олійника був надрукований у районній газеті 1948 року,...
  8. “Народність художньої прози Бориса Грінченка” Селянська маса, яку показує Борис Грінченко, аморфна, нерішуча у відстоюванні власних прав. “П’яніючи, галасуючи, точачись і лаючись, вона забувала про те, що сама себе віддавала в попихачі кожному, хто хотів нею попихати…”, – болісно узагальнює автор. Одверто говорить письменник про затурканість селянства, невміння розібратися в причинах свого бідування, зрештою, небажання...
  9. Творчий доробок Бориса Грінченко До творчої спадщини письменника належать п’ять повістей, кілька драматичних творів, майже п’ятдесят оповідань, один том поезій і велика кількість публіцистичних, історико-літературних і науково-популярних праць. Борис Грінченко як поет дебютував у 1881 р. у галицькому часописі “Світ” за сприяння І. Франка. Протягом життя він видав друком шість збірок, найпо-пулярніші з них...
  10. Образ і характер Бориса Годунова Основна тема трагедії – цар і народ – визначила те важливе місце, що відвів Пушкіна у своїй п’єсі Борисові Годунову. Образ Бориса Годунова розкритий широко й різнобічно: Борис показаний і як цар, і як сім’янин; відзначаються його різні щиросердечні якості. Борис наділений багатьма позитивними рисами. (Даний матеріал допоможе грамотно написати...
  11. Людина – рід – народ – людство (за творами Бориса Харчука) Для Бориса Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою – виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу – народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії – справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує...
  12. Творче зростання Бориса Олійника І. Полтавщина – колиска творчої еліти України. (Борис Олійник народився на Полтавщині. Цей край щедро наділяв своїх синів і дочок талантами. Згадаймо Івана Котляревського, Миколу Гоголя. Борисові Олійнику було лише вісім років, коли на фронті Великої Вітчизняної загинув батько, але поет через усе своє життя несе в серці його образ....
  13. “Віддав себе я праці без вагання…” (життєвий і творчий шлях Бориса Грінченка) Я не скажу, щоб розумом я жив, Я не скажу, щоб серце в мене спало, Але його я тяжко пригнітив, Але йому так волі дав я мало. Повинність я над все ушанував, Віддав себе я праці без вагання. Я йшов туди, де розум посилав… Так, підсумовуючи свій життєвий вибір, писав...
  14. “Реалізм художньої прози Бориса Грінченка” Відомо, що епохи національного гноблення й політичної неволі можуть бути епохами блискучого розквіту літератури. І тоді література впливає на націю більше, ніж нація на літературу. Українська культура, зокрема література, виявилася головним формотворчим чинником нації. До письменників, які формували українську націю, можна з повним правом віднести Бориса Грінченка. “Моя пісня –...
  15. Твір аналіз по оповіданню Андрєєва “Червоний сміх” В 1904 році було написане оповідання “Червоний сміх” – гостро емоційний відгук на російсько-японську війну. Це, за словами автора, “дерзостная спроба, сидячи в Грузинах, дати психологію теперішньої війни. Однак війни Андрєєв не знав і тому, незважаючи на свою надзвичайну інтуїцію, не зміг дати правильної психології війни. Звідси нервова збудженість в...
  16. “Лірико-епічна творчість Бориса Грінченка” Деякий період своєї творчості Борис Грінченко присвятив складанню балад. Для цих творів він брав найрізноманітніші сюжети – з українського фольклору, з зарубіжної літератури, з міфології. Присутні у баладах і власні роздуми автора про героїчну історію нашого народу. Ці легенди та балади призначені як для простих людей, так і для освічених...
  17. Велич людини в романі Бориса Пастернака “Доктор Живаго” Борис Пастернак – один з найвидатніших письменників і поетів минулого століття. У середині двадцятого століття він став лауреатом Нобелівської премії в області літератури “За видатні досягнення в сучасній ліричній поезії і на традиційному терені великої російської прози”. Твір “Доктор Живаго”, напевно можна назвати вінцем творчості Пастернака. Цьому роману Борис Леонідович...
  18. Оповідання Бориса Грінченко “Олеся” Оповідання “Олеся” починається з оповідання про далекі часи. Невелике українське Село розташоване серед боліт Волині. Татари й турки, які робили набіги на нашу землю, часто не знаходили це поселення, тому що воно ховалося між лісів. В одній з хат проживав старий козак Данило. Колись він хоробро воював проти всіляких ворогів,...
  19. Біографія Олійника Бориса Знакова постать України кінця XX – початку XXI століть, поет, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1975) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983), Герой України (2005). Борис Олійник – автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в...
  20. Характеристика Бориса Годунова в однойменній трагедії Пушкіна Борис в трагедії Пушкіна – “царевбивця”, через кров Дмитра прийшов до влади. З величезною психологічної і художньою переконливістю малює Пушкін вустами самого Бориса в його знаменитому монолозі борошна нечистої совісті: … Біда! як виразкою морової Душа згорить, наллється серце отрутою, Як молотком стукає у вухах докір, І все нудить, і...
Твір про Бориса Костянтиновичі Зайцеві
«
»