Твір “Новорічна казка”

Цікаво уявити, що іграшки на новорічній ялинці вміють оживати. Ну, звичайно, роблять вони це тільки тоді, коли їх ніхто не бачить. Уявіть, що в новорічну ніч іграшки перемовляються між собою.

Люди всі вже сплять та не можуть їх підслухати. У кімнаті темно, тільки миготять різнокольорові вогники новорічної гірлянди. А старі та нові іграшки розповідають одна одній про своє життя.

В кожної іграшки своя історія. Новенький сріблястий Дід Мороз зроблений в Китаї. У нього навіть очі якісь вузькі. А з цих ялинкових кульок мама просто пил здмухує.

Вони скляні та коштують дорого. Їх зробили неподалік, на місцевій фабриці іграшок. Ці кульки червоні, блакитні, зелені, малинові, фіолетові, з золотавими везерунками, неначе від морозу.

Гномика з білою бородою привезла в подарунок з Німеччини тітка. А от радянська червона зірка, яку потрібно чіпляти на верхівку ялинки. А найстаровинніша іграшка на ялинці – півник. Він зовсім неяскравий, не блищить, але я його дуже люблю та страшно боюся розбити. Він кріпиться до гілок старомодною залізної прищіпкою на ніжках. Зараз таких кріплень вже не виготовляють.

Я уявляю, як ночами іграшки діляться розповідями про своє життя. От би хоч раз їх послухати, адже вони говорять багато цікавого. Хто де зроблений, хто які країни бачив, хто які часи застав. Коли ніхто не чує, іграшки шепочуться та розповідають дивовижні історії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір “Новорічна казка”