Твір: Мої роздуми над творами Романа Іванчука

Черга була довга й строката – жива ілюстрація зрослих і духовних потреб наших сучасників і ще не дослідженого соціологами явища книжкового буму. Не черга – моноліт. “Що сьогодні є?” – схвильовано звернулася в нікуди розкошлана громадянка, забігши в книгарню. “Яка різниця? Що вам дасть назва? Якийсь не то четвертий, не то п’ятий вимір”, – охоче відповів, виламавшись з моноліту, ділового вигляду чоловік з виразними слідами успішних битв за дефіцити. “Як якийсь?!.. Так то ж новий роман Іваничука!” – і розкошлана кинулась

у хвіст черги. Так, твори Романа Іваничука читають, за його книжками, передусім за історичними романами, завжди черга. Чому? Сам прозаїк в одному з інтерв’ю пояснив це дуже загально, якщо не сказати – банально:

Ø “…Треба, щоб читач вірив і постійно був зацікавлений. Треба вміти з ними розмовляти”.

Хоч Іваничук у тому ж інтерв’ю сказав про себе, що “важко почииг важко йде”, очевидно, маючи на увазі не тільки вимогливість до себе, а реакцію критики, те “важко” ніяк не можна віднести до взаємин пис: менника з читачами. Новели Романа Іваничука, розміщені в хронологічній послідовности можуть

служити своєрідним екраном, на якому досить детально зафіксовано зміни в поетиці письменника. Саме від новелістики Іваничук ішов до найбільшого здобутку своєї творчості – історичного роману. І свідчення цього – роман “Мальви”. Починаючи з другого історичного роману – “Черленого вина”, ще з’явився через десять років після “Мальв”, прозаїк інакше трактує час, який, можна сказати, стає головною дійовою особою Іваиичукових творів, пронизує кожний їхній структурний елемент. У романах] органічно поєднуються два виміри: сюжетний час і час народної історії, подих якого відчувається і в авторському тексті, і в роздумах героїв. Це створює враження циклічності творів, надає їм часової безперервності, осяжності. Письменник звертає особливу увагу на маловідомі постаті й таким чином виразно демократизує історію. Наскрізна думка “галицьких” романів Романа Іваничука – підкреслення генетичної й духовної спільності Західної України з усім народом. Це розуміли Каліграф, Преслужич, Рогатинець, Вишенський, Шашковий! Саме пам’ять про ту спільність допомогла західним українцям вистояв ти на вітрах історії, знайти своє щастя в єдиній Україні.

Властива поетиці прози Романа Іваничука хронотопність мислення у “Шрамах на скалі” проявилася на композиційному рівні в поєднанні трьох часових шарів: сучасного, де одним з героїв виступає сам автор, разом з читачем творячи на наших очах історичний роман про часи Івана Франка, про місце й роль Каменяра в історії народу, і роман у романі, “написаний” за Франка гіпотетичний твір про Данила Галицького, останню твердиню Галицької Русі – кам’яно-дерев’яну фортецю Тустань, де любив бувати геніальний поет. Сюди, у Тустань, що недалеко від Дрогобича й Борислава, приїхав автор-оповідач, аби знайти “шрами на скалі” – напис на честь Франка і ключ до задуманого роману про нього.

Варіанти творчого завдання:Доповнити текст власними враженнями від творів Романа Іваничука;

Доповнити текст роздумами про український історичний роман; який вплив на вас справили історичні романи, що вивчалися на уроках літератури?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір: Мої роздуми над творами Романа Іванчука

Categories: Шкільні твори

Links