Твір міркування: чи Важливе історична пам’ять народу

Масове перейменування міст і вулиць, що відбувалося в нашій країні в 20-і – 30-і роки, а в менших, масштабах що тривав і пізніше, пояснюється тим, що перейменування здавалося найлегшим і швидким способом відректися від старого миру, обтрусити його порох з наших ніг. Змінювати життя – справа довга й важке, назва можна перемінити в одна година.

Але пройшло час, ми стали мудріше й розуміємо тепер, що від минулого відректися неможливо, стряхнути з ніг порох і забути власну історію – небезпечно. Народ, позбавлений історичної пам’яті, перестає

існувати як єдиний ЖИВИЙ організм, перетворюється в жалюгідну юрбу. Назви ж рік, гір, міст – кращий і вернейший спосіб зберегти народну пам’ять. Не випадково Катерина ІІ, гневаясь після повстання Пугачова на яицких козаків, наказала перейменувати ріку Яїк в Урал. І пам’ять про яицких козаків дійсно зникла, тоді, як донських козаків або кубанських ми пам’ятаємо – тому що течуть як і раніше й Дон, і Кубань. Указ Катерини – найрідший випадок перейменування ріки. Звичайно назви рік і гір живуть доти, поки живо народ, що живе по берегах рік і в підніж гір.

Представте, собі, що заради якнайшвидшої побудови

нового життя перейменували б Волгу – ну, скажемо, в… Ні, і представити неможливо, як інакше можна називати нашу велику ріку. Яких історичних спогадів ми втратилися! Вчені-історики – ті закопалися в документи й усі знають навіть після перейменувань. Але більшість людей довідаються історію насамперед по назвах. Приїжджаєте ви в Новгород, той, що на Волхові, якому повезло більше, ніж Нижньому, – і відразу мимоволі згадуєте й новгородське віче, і походи Івана Грозного, що знищили новгородську вільність. Дуже багато перейменувань пов’язані з помилковою думкою, що міста й вулиці служать для ввічнення пам’яті відомих людей. Але це теж не так. Наша Історія славна багатьма іменами. І більшості з них не були “віддані” міста: немає Кутузовска або Суворовски, нікому Не спало на думку перейменувати Бородіно в Багратіон – але ми завжди будемо пам’ятати й Суворова, і Кутузова, і Багратіона. Царське Село було перейменовано в місто Пушкін після революції (воно ще називалося короткий час Дитячим Селом) – але смішно ж думати, що ми частіше згадуємо Пушкіна тому, що є таке місто. Навпаки! Назва має властивість як би відділятися від образа людини, ім’я якого використає.

Коли ми говоримо: “Ви сходите в Пушкіні?”, “Я живу в Пушкіні”, “Брудний став Пушкін – погано вулиці забирають”, ми зовсім забуваємо про великого поета. І добре, що забуваємо, а те б незручно виходило: “Живу в Пушкіні!”

Наші запопадливі переименователи не розуміють, що шукати в назвах буквальне значення неможливо. Назви як би стають звуковим знаком як і людські прізвища. Адже практично не чуємо ми того, що прізвище Пушкін утворений від слова “пушка”; коли говорять “ПУШКІНА”, ми згадуємо безсмертні вірші, ми думаємо про долю поета – і ніяких військових асоціацій у нас не виникає. Точно так само Новгород для нас не Нове місто, а навпаки – дуже древнє місто.

Самі старі міста на території Росії – Новгород да Стара Ладога, і нас нітрохи не дивує, що один “Новий”, а інша “Стара” – обоє древні однаково. А що таке “Москва”, “Твер”, “В’ятка”, що таке “Волга” або “Ока”, ми взагалі не знаємо, походження цих слів толком невідомо. “Москва – як багато в цьому звуці для серця російського злилося! – от у чому справа: дороге ім’я стає для нас єдиним звуком!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір міркування: чи Важливе історична пам’ять народу

Categories: Нові твори

Links