Труднощі Візантії

Після походу Олега на Царьград в 907 р. і висновку російсько-візантійського договору про світ і безмитну торгівлю (909, 911) Ромейськая імперія могла не побоюватися ворожості з боку Русі. Але це не означало миру на її границях.

Після з’єднання тюрок болгар хана Аспаруха з дунайськими слов’янами на півночі Балкан виникла потужна южнославянськая держава Дунайська Болгарія. Царі болгар з тюркської династії й народ прийняли хрещення від Візантії, але це не припинило воєн між болгарами й греками. У Х у. Візантія із працею відбивалася від болгарських

навал. В 914 цар Болгарії Симеон ходив на Царьград, а на наступний рік болгари розорили всю Фракію (Візантійську провінцію). Греки стали наймати для боротьби з болгарами печенігів, але перший досвід (915 р.) виявився невтішним. Ромейськие воєначальники рассорились між собою й ніяк не могли виробити план дій. Бачачи таку незгоду греків, печеніги просто пішли у свої кочовища. А болгари тим часом захопили місто Адріанополь. В 929 р. цар Симеон воював уже під стінами Царьграда. Лише заплативши велику данину дунайським болгарам імператор Роман уклав з ними мир.

В 900 р. “знайшли батьківщину” у Придунайських

степах кочівники мадяри (угорці, угри в російських літописах). Вони завоювали околишніх слов’ян і тривожили набігами багато європейських країн. Повість минулих літ повідомляє, що в 934 р. “угри вперше прийшли на Царьград і попленили всю Фракію. Роман уклав мир з уграми”. Зовсім очевидно, що грекам знову довелося платити данина варварам, які, ідучи, залишали розорені землі.

(Т. В. Черникова)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Труднощі Візантії