Трагізм образа матері в поемі Т. Г. Шевченко “Батрачка”

Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з такою любов’ю оспівав у своїй Творчості жінку-матір, охоронницю, продовжувачку роду, як Т. Шевченко, і який би так перейнявся її нещастями. Він зібрав воєдино у своєму серці страждання поневолених жінок всіх епох і хвилююче розповів про їх цілому миру. Назви його добутків: “Батрачка”, “Відьма”, “Сова”, “Сліпа”, ” Монахиня-Мар’ян-черниця” і інші – не випадкові. Саме Батрачками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішнім суспільстві.

Але самим трагичним серед них є, напевно, образ жінки-страждальниці, що поет створив у поемі “Батрачка”. З великою силою зображує Шевченко трагедію матері, що змушена була підкинути свого сина бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою. Жорстока дійсність відняла в неї право відкрите любити свого Марка

Якщо порівнювати життя двох збезчещених дівчин Катерини й Ганни, то можна побачити й загальне, і відмінне в їхніх долях. Обидві вони – жертви панської розпусти. Ганна теж “покритка”, але вона не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого сина Марка. І якщо Катерина

– це образ-жертва, що, крім захоплення силою її любовного почуття й жалю про нещасливу долю дівчини-селянки, ніяких інших емоцій не викликає, то Ганна, теж жертва, але показана насамперед як мати. Ганна ні на хвилину не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її тропами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно більше важкий і шляхетний шлях – “покірно до самої смерті нести хрест самопожертви”, до кінця життя бути позбавленої правий материнства. Чи може бути більше тортування-покарання для люблячої матері?

Скільки сил потрібно було Ганні, щоб зважитися бути разом із сином. А через рік в “хутір благодатний” прийшла проситися в батрацтво “чорнобрива, молода, білолиця молодиця” Ганна. Ставши наймичкою, невтомно трудиться по господарству, а біля Марка так і падає. Поступово поет веде нас до самих таємних глибин материнської душі, спонукує перейнятися горем скривдженої матері, відчути себе в положенні героїні, що усе перемогла, щоб бути біля свого сина, ще не відаючи, яке це несказанне мучення: бути матір’ю, але не мати права почути з вуст рідного сина те саме миле для неї звертання^-звертання-поводження-обертання-звернення-обіг-звертаннЛИслово-звертання: мама, ненька, рідна

Так, це воістину пекельні, нелюдські мучення. Материнське серце щеміло від болю по втраченій дитині. Їй хотілося пишатися таким сином: ставним, гарним, добрим серцем і із щирою душею. Але й це для неї недоступно. І все-таки Ганна була щаслива від того, що рідне дитя поруч із нею, простягає до неї ручки, посміхається, і на душі в матері стає веселіше. І в цьому психологічному роздвоєнні головна суть життєвої драми матері: вона не має щиросердечної рівноваги. У поемі багато драматичних сцен і епізодів. От Марко підріс. Пора й женитися. Знайшов хлопець собі гідну пару – гарну дівчину Катерину. Але хто ж на весіллі буде виконувати роль весільної матері? Журиться старий Трохим, тому що його Настя давно вже вмерла й він залишився вдівцем! Навіть на прохання Марка Ганна відмовляється бути весільною матір’ю:

“Ні, Марко, ніяк мені не повинне сидіти: Тому що багаті люди, А я Батрачка… ще над тобою сміятися будуть…”.

И тут материнське серце велить Ганні надходити так, щоб не скомпрометувати своєї дитини. Трагізм положення наймичка^-наймички-матері-наймички підсилюється ще й тим, що згодом вона стає бабусею. Ганна живе під одним дахом не тільки зі своїм сином, а й зі своїми онуками. І даруючи їм увагу й пещення, воно змушено приховувати (в ім’я їх же благополуччя) свою близьку з ними родинний зв’язок. Мужньо витримала Ганна суворе випробування. Крізь все скорботне, сумне життя пронесла свою таємницю й лише в передсмертні хвилини зізналася рідному синові, що вона не Батрачка, а його мати. Але яких це нелюдських зусиль їй коштувало! Немічна, важко хвора, нетерпляче чекає Ганна повернення Марка, а зустрівши сина, просить невістку Катерину, щоб та вийшла з будинку. Знову, у який уже раз вона робить це в інтересах сина, щоб ніхто, крім нього, не знав таємниці його життя

“Марко! Подивися, Подивися ти на мене: Бачиш, як я змарніла? Я не Ганна, не Батрачка, Я…” і оніміла. Здавалося б, що після слів “Я не Ганна, не Батрачка…” – багатостраждальна мати, зрештою, відкриє свою таємницю, назве себе цим великим і святим словом “Мати”, адже вона, бідолашна, його вистраждалася

И в цьому епізоді Шевченко піднімає її на вершину страждань. За допомогою паузи поет передає невимовний біль і мучення героїні. Мати хвилюється, їй і приємно назвати себе матір’ю, і разом з тим страшно. Вона вважає себе винуватої перед своїм сином, адже пустила його в мир бездоглядності, “незаконнонародженим”.

“Прости мене. Я каралася все століття в чужому будинку…Прости мене, мій синочек! Я… я твоя Мати”.

Та й замовчала…Останні слова у своєму житті мати проговорює пошепки, що тремтить голосом, але яку велику силу вони мають! Замість щастя з Ганною трапилося важке горе, замість материнської радості – невимовне мучення, замість домашнього тепла – чужий будинок і сімейна руїна. Але образ матери-покритки в “Наймичці” не тільки трагічний, як в “Катерині”, а й величний. Ми не дорікаємо Катерину, що безвихідне положення змусило залишити рідну дитину напризволяще й накласти на себе руки, але й не можемо не захоплюватися самопожертвою Ганни. Скільки невимовного горя й трагізму в цій материнській драмі!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Трагізм образа матері в поемі Т. Г. Шевченко “Батрачка”

Categories: Нові твори

Links