Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ (за романами Багряного та Барки)
У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від Радянської імперії, вони змогли розповісти нам правду.
Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола, які влаштувала радянська влада “своєму” народові. Уперше його заарештували в Харкові 1932 року, звинувативши в українському націоналізмі. Під час слідства його запитали: “Бувши
Тож або відпустіть, або розстріляйте”. Два роки і чотири місяці просидів він у тюрмі на Холодній горі. І не просто просидів: його було нещадно катовано, бито, з нього вперто намагалися видобути необхідні зізнання, провокували, обіцяли, погрожували… Оцей досвід і став основою роману “Сад Гетсиманський”.
Авторові не довелося вигадувати головного героя, бо Андрій Чумак – це він сам. “Він по черзі пройшов через
Роман “Тигролови” поряд із романом “Сад Гетсиманський” серед творчої спадщини письменника здобув найбільшу популярність. Пригоди головного героя Григорія Многогрішного розпочинаються тоді, коли він втікає з “ешелону смерті” – етапного спецешелону НКВС, що мчав до смертників ГУЛАГу. Незабутнє враження справляє символічний образ дракона-поїзда, який асоціюється в уяві письменника з потворною сталінською системою: “…Вирячивши очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон…”
Шістдесят коробок-вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогнеока голова – велетенський двоокий циклоп – потяг “Йосиф Сталін”. Григорій Многогрішний був засуджений на 25 років ГУЛАГу. Але він не дав перемолоти себе тоталітарній м’ясорубці. Ні варта, ні повна ізоляція? не втримали його: “Стрибнув у певну смерть, але не здався, дев’яносто дев’ять шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув…”
Широку панораму всеукраїнської трагедії подає В. Барка в романі “Жовтий князь”. Нікого не можуть залишити байдужими епізоди голодної смерті дітей – надії і майбутнього нашої нації. Вони помирають від неможливості з’їсти кусень хліба. Жахливо було дивитися батькам, як помирає їх син: “Страх збільшився вмить, бо в Миколи над щиколотками крізь лахміття видно: на припухлих і розірваних місцях просочилась вода. Мало не закричала мати, як побачила руїну живого тіла.
Металась, шукаючи чистої полотнини, і, знаходячи ранки, перев’язувала їх. Після чого Микола заснув”. Але ж хліб у селі був! Він, невивезений, підгнивав у церкві. Це було те зерно, що силоміць відібрали у селян. Це був той хліб, за приховання якого сім’ї висилали до Сибіру. Його можна було б роздати людям і врятувати їхнє життя, але накази уряду забороняли це робити. Влада знищувала тих, хто намагався отримати свій же хліб. Урядовцям було байдуже, що поряд із ними гинуть від голоду люди.
Іван Багряний і Василь Варка прагнули розказати всьому людству болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка знищує все на своєму шляху, бо вона саме – “Жовтий князь”.





Схожі твори:
- Зміст повести Бикова “Його батальйон” – глава “Підсумок” Було тихо, як минулою ніччю. Волошин ховав убитих. Підрівнявши лійку, що поглибила траншею, двоє поранених і двоє з комендантського взводу зносили вбитих зі схилу висоти. “Не дуже акуратна, зате на гарному місці, із широким оглядом у тил… Німецькі черги сюди не залітали, і ніщо вже не тривожило усунутий спокій убитих”....
- Щасливе дитинство. Яке воно? (стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю) Концертна зала переповнена. Лунають оплески, яскраве освітлення, ведучі в гарному вбранні. Лунають теплі красиві слова. Номер за номером – калейдоскоп танців, пісень, циркових номерів. Веселощі на сцені – через край. А хто ж у залі? Глядачі – діти-сироти та діти-напівсироти, а також діти з неблагополучних родин. Оченята блищать, руки плескають...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики “Поезія – це мова молодих”, – писав колись Дмитро Павличко. І такий погляд на поезію як на поклик саме молодої душі він знову і знову підтверджує своєю творчістю. Його поетичне слово завжди радує читача, відкриває перед ним таємничо-простий світ людських взаємовідносин, почуттів, взагалі життя. Павличкові вдається відбудувати свій власний світ,...
- Розбита чаша дружби (твір-роздум) НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Розбита чаша дружби (твір-роздум) Мені здається, що дружба – це чаша, наповнена світлими почуттями, любов’ю, повагою, готовністю допомогти. Я впевнена, що ці почуття необхідно плекати й розвивати. З Оленкою ми дружимо з першого класу: сидимо за однією партою, разом ходимо до школи, ділимося підручниками. Оленка вчиться гірше, ніж...
- Йосиф Бродський Вистава з явами Йосиф Бродський Вистава з явами “Вистава з явами” (“Представление”) Переклад: Володимира Ляшкевича “Прєдсєдатєль Совнаркома, Наркомпроса, Мініндєла!” Ця місцевість так знайома, як окраїна Китаю! Ця особа так знайома! Допиту знак замість тіла. Полізначливість шинелі. Замість мозку – чорна кома. Замість горла – темний вечір. Замість буркал – знак розподіл. Ось і...
- Думи мої, думи мої… – Остап Вишня Остап Вишня (1889-1956 pp.) “Думи мої, думи мої…” Як відзначала дослідниця творчості Остапа Вишні Р. В. Мовчан, щоденник “Думи мої, думи мої…” написано в 50-х рр.: ” Там є чимало зайвого пафосу, удаваності й недоговореності. Це й зрозуміло: помер Остап Вишня раніше, аніж було засуджено культ “вождя всіх народів” Й....
- Як характеризують Якова Шибалка його вчинки – убивство Дар’ї й порятунок дитини? (по оповіданню Шибалково насіння Шолохова М. А.) Оповідання “Шибалково насіння” (1925), як і інші оповідання донського циклу, присвячений темі громадянської війни на Доні. Однак історія любові Якова Шибалка ілюструє іншу, у порівнянні, наприклад, з оповіданням “Родимка”, ідею: навіть в умовах братовбивчої війни людина може й повинен зберегти в душі головні людські якості: любов, доброту, почуття справедливості, жаль...
- Яке ідейне навантаження несе образ Ванюшки в оповіданні Доля людини? Вороги спалили рідну хату, Загубили всю його сім’ю. Куди ж тепер іти солдатові, Кому нести сум свою? М. В. Исаковский “Доля людини” – це оповідання про те, як людина перемогла свою долю, і символом цієї перемоги стала дитина. На фронті й у німецькому полоні Андрій Соколов показав себе мужнім і...
- М. Ю. Лєрмонтов. “Герой нашого часу”. Огляд роману 1. Роман або кілька повістей? 2. Жанрова своєрідність роману. 3. Порядок глав, “кільцева” композиція роману. 4. Печорин – герой нашого часу Герой Нашого Часу, милостиві государі мої, точно, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому розвитку. М. Ю. Лєрмонтов В 1838...
- “Перемогти в собі звіра – це особиста проблема героя чи вічна проблема кожної людини?” Педро Кальдерон є відомим іспанським драматургом епохи бароко. Серед відомих у всьому світі творів цього письменника найбільшої популярності набула п’єса “Життя – це сон”, сюжет якої став яскравим прикладом духовної еволюції людини. З головним героєм цього твору принцом Сехисмундо ми зустрічаємось у вежі, де його тримають як небезпечного звіра. Тримають...
- Мий улюблена книга або як я познайомилася з детективом Я дуже люблю читати книги. Людина поки не може подорожувати на машині часу або вільно переміщатися в просторі, з одного куточка планети в інший, або проникати в мир інших людей. Книга ж відкриває ці дивні можливості. Мені подобаються добутки різних жанрів. Але, в основному, я читаю класичну прозу російських письменників:...
- Морально-етичні проблеми в комедії “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив...
- Горе від розуму характеристика образа Чацкий Олександр Андреич Горе ВІД РОЗУМУ (Комедія, 1824; опубл. із пропусками – 1833; повністю – 1862) Чацкий Олександр Андреич – головний герой, молодий дворянин, спадкоємець 300 або 400 душ; після трирічної відсутності й лікування на “кислих водах” не від хвороби – від нудьги, приїжджає в рідну Москву, у будинок Фамусова, друга свого покійного...
- Гуси-лебеді летять… скорочено – Михайло Стельмах Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. Хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. Він сидів і мріяв, що якщо би...
- Кохання… лірика Дмитра Павличка Кохання… Це чарівне слово здавна хвилювало розум і душу людини, пробуджувало уяву, кликало на подвиги. Та й що в світі є чарівніше, дивовижніше, ніж кохання? Людське, справжнє, чисте кохання, яке то віддається болем у серці, то нагадує чарівну квітку, що п’янить своїми пахощами? Коли людина вирушає в широкий світ з...
- Я не можу бути самотнім (за новелою Коцюбинського “Intermezzo”) Передові мужі українського народу не відокремлювали мистецтво від суспільних проблем. Великий Кобзар свою Музу присвятив “отим малим рабам німим” і на сторожі коло їх поставив слово; І. Франко підкреслював, що він – син народу і його поклик – праця, щастя і свобода, відірваний від рідного краю Павло Грабовський, заперечуючи чисте...
- Морально-етичні проблеми роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Роман Ліни Костенко “Маруся Чурай” здається мені чи не найбільшим літературним звершенням поетеси. Він дуже багатий проблематикою, і то такою, що досі не втратила своєї актуальності ні для України, ні для українців, ні для людства взагалі. Цей твір – історія про кохання і зраду. А ще – про тлінне й...
- Улюблене діло на дозвіллі Відоме російське прислів’я: “Делу время – потехе час”. А моя бабуся каже так: “Вмієш працювати – вмій і відпочивати”. Працюють у нашій родині всі: бабуся – вдома, по господарству, мама – на заводі, контролером відділу технічного контролю. Ми з братом – школярі, наша основна робота – старанно вчитися. Батька з...
- Народні звичаї та обряди. Святий вечір Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, обряди, що усталились протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народ – це ті прикмети, за якими вирізняється народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. З давніх-давен у слов’янських народів першим річним святом вважалася весна. Як тільки-но сходив сніг,...
- Цитатна характеристика Бертольда та поета з “Давньої казки” Лесі Українки Бертольдо та поет – це герої поеми “Давня казка” знаменитої поетеси Лесі Українки. Бертольдо – лицар, вояка, ясновельможний пан та володар краю, де проживає поет. А поет – просто людина: “Тільки мав талан до віршів Не позичений, а власний. На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був...