“Тьоркін – хто ж він такий?”

Художня Література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Яскравим прикладом такого художнього твору по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовського “Василь Тьоркін”. Перший розділ поеми були опублікований у фронтовій печаті у 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку, без кінця”. Кожна наступна глава поеми являла собою опис одного фронтового епізоду. Художнє завдання, що поставив

перед собою Твардовський, було дуже складним, адже результати війни у 1942 році були далеко не очевидні. Головний герой поеми – солдат Василь Тьоркін. Недарма його прізвище співзвучне слову “терти”: Тьоркін колишній солдат, учасник війни з Фінляндією. У Великій Вітчизняній він бере участь із перших днів – “у лад із червня, у бій з липня”. Тьоркін – втілення російського характеру. Він не виділяється ні значними розумовими здатностями, ні зовнішньою досконалістю: “Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою Він звичайний”. Однак Тьоркіна бійці вважають своїм хлопцем і радуються, що той потрапив

саме в їхню роту. Тьоркін не сумнівається в остаточній перемозі. У главі “Два солдати” на питання старого, чи вдасться побити ворога, Тьоркін відповідає: “Поб’ємо, батько”. Основними рисами характеру Василя Тьоркіна можна вважати скромність і простоту. Він переконаний, що щирий героїзм полягає не в красі пози. Тьоркін думає, що на його місці кожний російський солдат поступив би точно так само. Необхідно звернути увагу і на відношення Тьоркіна до смерті, що небайдуже в бойових умовах:

Ні, товариш, зло і гордо, Як закон велить бійцеві, Смерть зустрічай віч-на-віч І хоча б плюнь їй у морду…

Нерідко доводиться героєві поеми зіштовхуватися зі смертю. Однак життєрадісність і природний гумор допомагають йому впоратися зі страхом, перемагаючи в такий спосіб саму смерть. Тьоркін постійно ризикує власним життям. Наприклад, він у крижаній воді переправляється через ріку налагоджувати зв’язок, забезпечуючи успішний результат. Замерзлому Тьоркіну надають медичну допомогу, він жартує:

Розтирали, розтирали… Раптом він мовить, як у сні: Доктор, доктор, а чи не можна Зсередини погрітися мені?

Тьоркін готовий плисти назад, проявляючи тим самим незвичайну волю і мужність. Поема “Василь Тьоркін” може вважатися одним з істинно народних добутків. Цікаво, що багато рядків з поеми перекочували в усне народне мовлення або ж стали популярними віршованими афоризмами. Можна привести ряд прикладів: “Смертний бій не заради слави – заради життя на землі”, “Сорок душ – одна душа”, “Переправа, переправа – беріг лівий, беріг правий” і багато інших. Василь Тьоркін – майстер на всі руки. У суворих військових умовах він не втратив смак до мирної праці: вміє й полагодити годинники, і нагострити стару пилку. Крім того, Тьоркін майстер грати на гармоніці, він розважає товаришів по зброї, безкорисливо дарує їм хвилини радості.

Хто ж він – Василь Тьоркін? Словом, Тьоркін, той, котрий На війні лихий солдат, На гулянці гість не зайвий, На роботі – хоч куди.

Прототипом Василя Тьоркіна став весь народ, що бореться. Сьогодні з впевненістю можна сказати, що поема “Василь Тьоркін” залишається одним з найбільш улюблених добутків про другу світову війну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Тьоркін – хто ж він такий?”

Categories: Нові твори

Links