Темний ліс Татьяниного сну або Вміння розрізняти щирі й мнимі цінності

За всіма законами язичеської просторової символіки иномирие в сні Тетяни представлено дрімучим лісом, його центр (осередок його сил) – лісовою хатинкою, його границя – струмком (ріка як границя двох мирів). “Провідник” Тетяни в це иномирие, ведмідь, – теж традиційний хазяїн лісового царства не тільки в слов’янської, але й у всій індоєвропейській міфології. Для християнства – у вищому, абсолютному розумінні – немає иномирия зла, немає й людей із цього иномирия зла по-християнському – лише духовна порожнеча, зона відсутності

світла й добра, його всесвітня “тінь”. У зла немає й бути не може свого, законного, постійного місця у світобудові: зло корениться у світі духовному, у душі людини.

При цьому жодна людина не має “злої душі” (як скаже Пушкін навіть про бабу графині з “Пікової дами”). Але людина може спотворити, зіпсувати природу своєї душі, якщо зробить із її “игралище” страстей і егоїзму. Темний ліс Татьяниного сну й робиться символічним “пейзажем душі” Онєгіна: її потаєних “похмурих безодень”, її морального хаосу з демонічними чудовиськами-страстями, її егоїстичного холоду. Зовні в побуті,

у житті Онєгін, світський чепурун, що нудьгує в селі столичний житель, – може здаватися “дуже милий”. Духовні небезпеки, що підстерігають героя, побутовою мовою невимовні, побутовим зором невидимі. І еротична мара, “туга нічна”, що вторгається через Онєгіна в життя Тетяни, – теж є не проста дівоцька закоханість, але смертельно небезпечна спокуса духу.

И цього теж не можна покамест не побачити, ні прямо виразити фабульно, “реалістично”, житейски. Лише сон Тетяни уможливлює “зішестя в пекло” онегинского духовного стану; лише сон виводить зовні внутрішню жахливість цього стану, його погрозу не тільки для героя, не тільки для його друга, але й для героїні. У старорусской літературі був такий популярний жанр: прижиттєві “ходіння по борошнах” загробия. Сон Тетяни саме й уводить у новоєвропейський, цілком “цивілізований” роман у віршах стародавній напівфольклорний жанр, а тим самим і християнською духовною традицією, цей жанр що породив.

Тепер зрозуміло, отчого композиційно иномирие попадає в літературні тексти найчастіше на сильних, особливо відзначених позиціях: зав’язці дії або його кульмінацій. Як би затейливо не складалася фабула добутку, її теперішня мета й зміст, призначення всіх подій, суть і розміщення всіх основних її учасників проявляються саме там, в иномирии: місці зустрічі з долею, що визначено віковими символічними традиціями й “змінити” яке воістину “не можна”. У романі немає жодної дати, але, якщо уважно читати його, можна точно встановити, коли відбуваються події. Онєгін виїхав у Село до дядька в те самий час, коли Пушкіна вислали з Петербурга. Помнете:

* Онєгін був готовий із мною

* Побачити далекі країни;

* Але незабаром були ми судьбою

* На довгий строк розведені.

* Батько його тоді помер…

* …Раптом одержав він справді

* Від управителя доповідь,

* Що дядько при смерті в постелі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Темний ліс Татьяниного сну або Вміння розрізняти щирі й мнимі цінності