Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Евшан-зелье”

“Евшан-зелье” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв у полон Володимир Мономах. Життя хлопчика на чужині була розкішною: він ні в чому не знав відмови, жив у добробуті. Усе було б добре, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів повернути рідної дитини, тому що батьківська любов найсильніша у світі. І от посланець іде в Київ за юним паном

Всі спроби були даремними – половець став русичем. Ні колискові, ні переможні пісні, ні страждання батька не зачепили ні однієї щиросердечної

струнки, але відбулося чудо: почувши захід евшан-зелья, хлопчик прокинувся від довгого сну. Із заходами в людини зв’язані найгостріші спогади. От і дух привільного, широкого, безкрайнього степу повернув юнака в дитинство, коли він був ще зовсім маленьким, бігав по ній, а евшан-зелье наповнювало цей степ терпким, солодким, ароматним ароматом волі. І душа перевернулася… гаряча половецька кров зажадала волі, волі, свого власного будинку, свого степу, батьківщини, просторів, життєдайної волі, що вабить, несе, п’янить, дарує щастя

Микола Вороною хотів сказати, що обов’язок кожної людини – це

любов до своєї країни, своїй рідній домівці, своїй батьківщині. От і половецький юнак вибрав рідний край, ніякі подарунки, ніяке розкішне життя не замінить рідного краю. Його ми можемо простити й поянть, він був захоплений у полон, а що сказати про людей, які кидають рідну землю, шукають кращої, більше простого життя, не дуже піклуючись про долю своєї землі, продають неї. Автор порушує питання: де взяти евшана для України? Зілля не допоможе, треба людей, які люблять Україну вище всього, не важливо, яка вона є, – багата або бідна, привітна або ворожа, прекрасна або потворна, добра або гнівна – це не важливо.

Головне – зміст, а не форма, внутрішній стан. Діяти, а не говорити. Слова – вони порожнього, позбавленого змісту, якщо не підкріплені справою. Де взяти дійсно діючої людини, людини-патріота, для якого горі власної землі болить, як своє власне? Людини, що вдихнув би захід степового евшана й захотів перетворити свою землю в степ, але не пустище, а широку, безкрайню, вільну, від погляду на яку хочеться орлом полетіти до синього неба й з висоти споглядати свою землю й радуватися квітучому краю

Душу буде співати від волі, волі й не буде залежати від якихось незрозумілих химер, яких ми самі навигадували й говоримо, що це перешкоди, які у всьому винуваті. Але винуватий та людина, що нічого не хоче зробити для себе, не те що для своєї країни. І доводиться летіти однокрилим пораненим чорним вороном над випаленим, оголеним, розораним степом…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Евшан-зелье”