Тема Росії у творчості А. А. Блоку

За словами самого Блоку, тема Росії – головна в його поезії. Блок звернувся до цієї Теми вже на самому початку свого творчого шляху й залишився вірний їй до кінця життя. Вірш “Гамаюн, птах віщаючи” стало першим добутком юного Блоку, присвяченим долі Росії. Уже в ньому встає тема історичного шляху батьківщини, її трагічної історії. Птах Гамаюн…віщає й співає, Не в силах крив підняти збентежених…

Віщає ярмо злих татар, Віщає страт ряд кривавих, И боягуз, і голод, і пожежу, Лиходіїв силу, загибель правих… Вірш умістив у себе все

те, що потім стане настільки важливим для блоковского розуміння Росії: любові до неї (“Прекрасний лик горить любов’ю”), свідомість жаху її минулого й сьогодення й прагнення бачити істину, який би страшної вона не була: …Але речей правдою звучать Вуста, що заспівалися кров’ю!

Цикл “На поле Куликовом” цілком присвячений Росії. У першому вірші цього циклу встає тема шляху, що розкривається у двох планах: просторовому й тимчасовому. Часовий план являє собою зображення історичного шляху Росії: У степовому димі блисне святий Прапор И ханської шаблі сталь… І вічний бій! Спокій нам тільки сниться Крізь

кров і пил…

Саме сполучення тимчасового плану із просторовим надає віршу особливий динамізм. Росія ніколи не застигне в мертвотній нерухомості, її вічно будуть супроводжувати зміни: И немає кінця! Миготять версти, кручі… Сприйняття батьківщини поетом завжди було загострено-особистісним

Він відходить від традиційного образа Росії-Матері – у його віршах з’являється зовсім несподіваний образ Росії-Дружини, коханій, нареченої: “ПРО, Русь моя! Дружина моя!” У вірші “Нова Америка” Росія названа “нареченою”, а у вірші “Росія” любов до батьківщини рівняється з любов’ю до жінки: Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові – Як сльози перші любові! Росія представлена у віршах “Ситі” і “Фабрика” – це Росія соціальних контрастів і протиріч, Росія “ситих” і “злиденних”. В “Ситих” – безпосередньому відгуку на події російської революції 1905 року – Блок виражає віру в прийдешні зміни: Тепер їм випав убогий жереб: Їхній будинок коштує неосвітлений, И палять їм слух благання про хліб И червоний сміх чужих прапорів! Нехай доживуть своє століття звично – Нам жаль їхня ситість руйнуватися

Лише чистим дітям – непристойно Їхній старій нудьзі наслідувати. У віршах про Росію явно чуються традиції М. Ю. Лермонтова, Н. А. Некрасова й Ф. И. Тютчева. Дуже близька Блоку лермонтовская “Батьківщина” з її запереченням офіційного патріотизму й проголошенням любові до скромної й бідної селянської Росії. З Некрасовим Блоку ріднить історичний оптимізм

Також перегукуються із блоковской “Росією” некрасовские рядка про “убогий і темний рідний куточок” у поемі “Кому на Русі жити добре”. Тютчева прийнято вважати предтечей символізму. Безперечно, на Блоку вплинув знаменитий вірш Тютчева про незбагненність, таємничість Росії: Розумом Росію не зрозуміти, Аршином загальним не виміряти – У їй особлива стать, У Росію можна тільки вірити. Як і тютчевское чотиривірш, хрестоматійної стала остання строфа блоковской “Росії”: И неможливе можливо, Дорога довга легка, Коли блисне в далечіні дорожній Миттєвий погляд з-під хустки, Коли дзенькає тугою острожною Глуха пісня ямщика. Подібний образ таємничої, непередбаченої, але прекрасної Росії створюється Блоком і у вірші “Русь”: Дрімаю – і за дрімотою таємниця, И в таємниці почиває Русь, Вона й у снах надзвичайнаі, Її одяги не торкнуся

Росії присвячений головний добуток Блоку – незакінчена поема “Відплата” (1901 – 1921). Перед читачем проходять епізоди з російської історії, проходять образи народовольців, “величезного, водянистого” царя (Олександра III), “Державного Засновника” ( Петра I). Вся поема пронизана лейтмотивом “відплати” – ритмом мазурки, улюбленого танцю пригнобленої Польщі… У строфі про Победоносцеве поет називає його злим “чаклуном”, “чарівником”, а Росію порівнює із зачарованої їм сплячою красунею

Тут виникають паралелі з віршем “Русь”. Авторський задум розкривається в передмові до публікації третього розділу поеми. Блок пише про своїх “революційних передчуттях” напередодні першої світової війни. Очікуванням змін пронизаний і вірш “Породжені в роки глухі…

“, присвячені 3. Н. Гиппиус. Блок усвідомлює приреченість свого покоління, покоління дітей “страшного років Росії”, і призиває до відновлення: И нехай над нашим смертним ложем Здійметься з лементом вороняччя, – Ті, хто достойней, боже, боже, Так побачать царство твоє! У наявності переклик з лермонтовской “Думою”. Очевидно, передчуття Блоку збулися: прийшла Жовтнева революція

Блок був першим поетом, що написав про неї великий добуток. Поема “Дванадцять” підкреслене полифонична. У ній звучить, наприклад, голос ” письменника-ви…”, що не приняли революцію: – Зрадники!

– Загинула Росія! Звучить і голос червоногвардійця. У ньому чутний пафос знищення старого миру, старої Росії: Товариш, гвинтівку тримай, не бійся!

Пальнемо-Ка кулею у Святу Русь – У кондову, В избяную, У толстозадую! Блок розуміє, що колишньої Росії більше ні, бачить весь жах происходящего на петроградських вулицях: Замикайте етажи, Нині будуть грабежі! Відмикайте льоху – Гуляє нині голота!

Разом з тим Блок вірить у глибокий історичний зміст подій, що відбуваються, і приймає революцію. Назва поеми символічно: у читача виникають алюзії до Нового Завіту: пригадуються апостоли. В останньої головкомі ці алюзії підкріплюються несподіваним образом: поперед дванадцяти червоногвардійців-апостолів іде Ісус Христос. Образ Росії в Блоку надзвичайно багатогранний. Він тісно пов’язаний з іншими важливими мотивами його поезії: мотивами любові, шляхи, відплати, революції

Незмінної у творчості Блоку завжди залишалася віра в Росію. У своїй статті “Інтелігенція й революція” він писав: “Росії призначено пережити борошна, приниження, поділу; але вона вийде із цих принижень нової й – по-новому – великої”. Ця віра робить поезію Блоку особливо актуальної сьогодні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема Росії у творчості А. А. Блоку

Categories: Нові твори

Links