Сюжет комедії “Ревизор”

М. Гоголь народився в сім’ї поміщика на Полтавщині. Початкову освіту одержав удома, потім у Полтавському повітовому училищі та у Ніжинській гімназії “вищих наук”. Світ українського побуту сформував світогляд і художній смак М. Гоголя. Життя провінційного юнака в столичному Петербурзі визначило головну тему його творчості – змертвіння людської душі. У літературознавстві М. Гоголя визнано королем сміху, можливо, за іронєю долі дата його народження – 1 квітня.

“Я прийшов у цей світ, щоб боротись зі злом, і допоможе мені в цьому

Бог”, – так визначив своє призначення М. Гоголь. Уся його творчість була спрямована на зображення негативних сторін російської дійсності та людських пороків. Зображуючи їх, письменник хотів бачити людство чистішим і кращим. Не поетизація світу дійсного, а іронія, сатира, гротеск – особливості художнього стилю письменника – змусили читача подивитися на себе в дзеркало і прийти до висновку: “На зеркало неча пенять, коли рожа крива”.

М. Гоголь народився на Україні. Глибоким ліризмом прийнятий його збірник повістей “Вечера на хуторе близ Диканьки”. Молоді, красиві парубки і дівчата які пашать

щирим здоров’ям, визначають основну ідею збірника.

Усе в світі пережито: і чорти, і відьми, і чаклуни, тому що основна живлюща сила – у коханні. Невипадково збірник відкривається повістю “Сорочинская ярмарка”.

Повість “Шинель” з циклу петербурзьких повістей – інша. Згубною силою тут є не фантастичні образи, а фантасмагоричний світ соціальної нерівності. “Маленька людина” Акакій Акакієвич – жалюгідний і нещасливий. Убогість життя формує його філософію. Повість пронизана гуманістичним пафосом: “значна особа” у відповіді перед Богом за принижених і ображених, і недотримання цього закону веде до відплати.

Сюжет комедії “Ревизор” заснований на страху. Усі дійові особи бояться викриття. Ситуація “Хлестаков – Городничий” викликає сміх – єдина чесна, шляхетна дійова особа в комедії. Кар’єризм, підлабузництво, низькопоклонство, неуцтво, шахрайство, неправда, обман, хвастощі, бажання здаватися краще, ніж ти є насправді, – ось те зло, що заважає нормальним людським відносинам у суспільстві.

“Мертвые души” – “головна книга”, як сам визначив М. Гоголь, у його творчості. За задумом автора, книга повинна була складатися з двох томів. У першому автор збирався показати процес омертвіння людської душі, у другому – процес відродження. Але другого тому в письменника не вийшло, сам факт свідчить про те, що відродження суспільства в історії Росії ще не відбулося. У центрі сюжету твору – Павло Іванович Чичиков, колезький асесор, херсонський поміщик. Поєднання двох видів діяльності характеризує економіку Росії, коли дворянство історично віджило своє, а нові економічні, буржуазні відносини тільки починають зароджуватися.

На першій стадії цих відносин вимальовуються такі види діяльності, як спекуляція, користолюбство, обдурювання. “Надул, батенька, надул”, – такий принцип збагачення Чичикова.

У літературознавстві існує точка зору про те, що М. Гоголь пародіює О. Пушкіна. Дійсно, дворянська Росія 1820-х років зображена в “Евгении Онегине”; у “Мертвых душах” – у 30-і роки XIX століття. Але стиль зображення різний: у першому випадку – поетизація, у другому – сатиричне зображення. На питання самого письменника “Русь, кудаже несешься ты?” – відповіді однозначної не надійшло. Росія знаходиться в постійному русі, прагненні і не дає відповіді. М. Гоголь розумів, что поміщецько-кріпосний уклад, економіка кріпосного права історично віджили своє, а нові, буржуазні відшения, на яких заснована економіка Заходу, тільки проникають у Росію. І це явище одержало в М. Гоголя художнє вираження – чичиковщина. Але і цей шлях відкидав письменник. Для Росії чистоган не прийнятний. Єдине, що бачить М. Гоголь в чичиковщині – це енергетика виживання. Поміщицька Росія в різних формах її прояву (Манілов, Коробочка, Ноздрьов, Собакевич, Плюшкін) уже мертва. Прагнення до збагачення також не принесе позитивних результатів, тому що воно засновано не на творенні, а на руйнуванні людської особистості. Мертва душа нації повинна відродитися. І це відродження письменник бачить у талановитому й одночасно забитому народі.

“Мертвые души” В. Бєлінський визначив як жанр ліро-епічної поеми. Широка панорама життя губернської, столичної, сільської Росії переплітається з глибоким болем М. Гоголя за долю народу і країни. Страждання письменника засновано на любові до рідної Батьківщини.

Майстерність письменника-сатирика виразилась у досконалості художньої деталі, за допомогою якої гоголівські герої виявилися яскравими узагальненнями явищ російської дійсності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сюжет комедії “Ревизор”

Categories: Твори з української літератури

Links