Світлі образи лірики Ф. Тютчев

Якось Лев Миколайович Толстой запитав у знайомих, чи знають вони, хто його улюблений поет. І сам відповів, що це Тютчев. А іншого разу він дуже здивувався, що його гість не знає віршів поета, і сказав: “Без нього жити неможливо”.

Цього лірика називають людиною, яка оспівує природу. Він є майстром віршованих пейзажів. “У його картинах, де оспівується краса природи, немає звичнішого милування місцевістю. Природа постає перед читачами загадковою і вічною, як питання про сенс нашого життя. Митець сповнений любові до рідного краю, до всього

живого, що оточує його.

Поезія Ф. Тютчева “Весняна гроза” захоплює читача з самого початку. Автор пересипав вірш дієсловами, які створюють відчуття вічного руху в природі:

От дощик бризнув, пил летить.

Краплин прозорчасте намисто

На сонці золотом горить.

Ніби відчуваєш наближення самої грози, бачиш дощ, який розлився рясними краплинами, а в них заграли маленькі діаманти. І вся ця краса зачаровує, чути пташиний гомін, шум у горах. Усе ніби радіє і підспівує весняній порі. Автор згадує богиню Гебу, яка у давньогрецькій міфології була символом вічної юності. А весна – це і є юність природи,

бо вона в цей час прокидається і радує нас молодим листячком, зеленою травичкою. Здається, ніби й справді богиня торкнулася своєю рукою сонної землі.

А у поезії “Весняні води” також зображено пробудження весни. На землі лежить сніг, але весняні потоки вже перерізають кригу, “сонні будять береги…”. Весна – це образ юної природи. А весняні води – це перші гінці нової пори року.

Іде весна, іде весна!

Весни ми юної гінці.

Вперед послала нас вона.

Іде весна, іде весна!

А що ж далі? Прийдуть нові травневі дні, які наповнять природу співами, веселим щебетанням птахів, веселкою над полями, гучними дитячими голосами. Все радітиме і славитиме квітучу пору року – весну:

То лине вслід юрба гучна

Травневих днів, веселих днів!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Світлі образи лірики Ф. Тютчев