Стражданнями й горем визначено нам добувати крупиці мудрості

Це висловлення Гоголя мені хотілося б проілюструвати аналізом роману Б. Пастернаку “Доктор Живаго”. Роман “Доктор Живаго” був опублікований у Росії тільки в 1988 році. Варто відзначити, що цей класичний добуток був оцінений критиками досить неоднозначно. Багато дослідників відзначали, що роман штучний і надуманий, оскільки в ньому було занадто багато художніх сплетень, випадкових зустрічей героїв. Однак це пов’язане з авторською ідеєю, з поданнями Пастернаку про те, що приватна доля здатна показати загальний історичний розвиток

і плин життя. Таким чином, численні художні сплетення покликані дати подання про взаємозв’язок окремої людини й цілого народу. Ідею всесвітньої єдності, що з’являється із самого початку роману, можна з повним правом назвати лейтмотивом добутку Роман “Доктор Живаго” оповідає не тільки про те, як складалося життя окремої людини, але показує й життя епохи в цілому, звідси й виникає своєрідність головного героя твору Юрія Живаго. Критики давали різні оцінки докторові Живаго. Деякі називали його зайвою людиною, інші зіставляли образ головного героя роману з образом горь-ковского Клима Самгина як індивідуаліста,

що не зумів зрозуміти епоху, у якій йому довелося жити. Треті називали утвір Пастернаку геніальною діагностикою хвороби часу, тому що автор зумів побачити суть моральних зламів, що відбуваються в середовищі інтелігентних людей у роки громадянської війни На мій погляд, головним у романі можна вважати духовну історію самого автора, представлену як Історія життя Юрія Живаго. Герой роману Пастернаку автобіографічний, звідси виникає особлива ліричність добутку, що у свою чергу обумовило структурні особливості роману, тому що головне навантаження грунтується не стільки на подіях і вчинках персонажів, скільки на монологах-міркуваннях героя про життя, його листах, у яких розкривається духовний досвід часу Основне значення в романі здобуває життя духовна, а не событийная, звідси більше високий ступінь умовності, що характерний для цього добутку. В “Докторі Живаго” є в наявності образи-символи, особливу значимість здобуває образ свічі, символ любові, що протистоїть руйнуванню. Значна роль приділяється прізвища, пов’язаної з молитвою. Таким чином, автор зв’язує з героями ідею живого життя, що втілюється у світорозумінні Живаго, антиподом якого в романі з’являється Стрельников. Живаго персоніфікує концепцію невтручання, вслушивание в процес природного плину життя. Стрельников же постулирует активний вплив на життя, спроби що-небудь змінити, пов’язані з агресією, жорстокістю З образом Живаго зв’язана центральна ідея роману – ідея подолання смерті. Головним станом безсмертя виявляються вірші, як якийсь життєвий підсумок. Основне завдання автора – показати драму свого сучасника в переломну епоху, що цю епоху не прийняв. Із цим зв’язана проблема місця людини вистории. Роман “Доктор Живаго” відбиває рух часу, і, читаючи його, ми розуміємо, що концепція історії автора збігається з концепцією історії героя. Історія, по думці доктора Живаго й самого Б. Пастернаку, подібнаі життя рослини, ріст якого непомітний, але йде щомиті. Всі історичні повороти природні, як етапи життя рослини. Утвір життя здійснюється щохвилини, і всяка людина, чи усвідомлено ні, є учасником цього процесу утвору історії. Переплетенням доль навіть в інтимних деталях постійно підкреслюється прилучення героїв до створення миру Питання про моральність такої позиції вирішується на користь Живаго, а не Стрельникова. Живаго прагне зрозуміти сугь епохи й затверджує добро й людяність Із цим образом зв’язана проблема особистої відповідальності в історії, проблема твердження й руйнування життя Юрій Живаго створює власний мир, що протистоїть зруйнованої дійсності. У ньому діючі неминущі закони моральності, людяності, а не сиюминутные закони часу Герої-Інтелігенти продовжують ростити живу душу, звідси й тема Творчості в романі. Герой-Творець усвідомлює свій зв’язок з вищими силами. Для нього творчість є вищою реальністю, а творець з’являється провідником з одного миру (вищого) у реальність повсякденного життя Смерть героя від ядухи здобуває символичное значення, вона являє собою відбиття положення творчої особистості в дану переломну епоху. Це наслідок того, що герой не пристосовується до обставин, він не здатний примиритися з тією дійсністю, що не приемлет. Вірші в романі “Доктор Живаго” відіграють особливу роль. Адже роман у цілому можна назвати поетичним. Вірші є своєрідним підсумком добутку. По Лихачову,
це роман про те, як створюються й живуть вірші На закінчення мені хотілося б привести рядка з вірша Пастернаку: У всім мені хочеться дійти До самої суті: У роботі, у пошуках шляху, У серцевій смуті… Увесь час схоплюючи пити Доль, подій Жити, думати, почувати, любити, Здійснювати открытья…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Стражданнями й горем визначено нам добувати крупиці мудрості

Categories: Нові твори

Links