“СТАРИЙ І МОРЕ” – Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст

З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.

Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961)

“СТАРИЙ І МОРЕ”

Задум повісті “Старий і морс” визрівав у Хемінгуея протягом багатьох років. Так, ще в 1936 р. в нарисі “На блакитній воді” для журналу “Есквайр” він описав подібний епізод, що трапився з кубинським рибалкою. А остаточний (учені кажуть – канонічний) текст повісті опубліковано аж через шістнадцять років у вересні 1952 р. в журналі “Лайф”. За 48 годин розійшлося понад 5 мільйонів примірників журналу з твором Хемінгуея успіх неймовірний

навіть у наш час. Що ж так привабило читачів усього світу в цьому невеличкому творі з простим сюжетом?

“Якщо письменник добре знає те, про що він пише, то він може опустити багато з того, що знає, якщо він пише правдиво, то читач відчує все опущене гак само сильно, як ніби письменник казав про цс. Величність руху айсберга полягає в тому, що він лише на одну восьму підіймається над поверхнею води”, – зауважував Е. Хемінгуей. Ця метафора чи не найкраще підходить до його основного твору повісті “Старий і море”, яку недаремно називають притчею.

Що ж у цьому творі читач бачить “на поверхні”, “нал

водою”, а що приховано в невидимих оку глибинах?

Сюжет повісті, на перший погляд, простий. Старий кубинський рибалка Сантьяго “ось уже вісімдесят чотири дні виходив у море й не піймав жодної рибини”. За не він навіть отримав від рибалок презирливе прізвисько “salao” (ісп. невдаха)”. Навіть його маленький щирий друг Манолін майже припинив йому допомагати, хоча вони, як і раніше, дружать і часто спілкуються. На 85-й день старий виходить у море, як завжди, на своєму парусному човні і раптом йому таланить на гачок попадається марлін понад п’ять метрів завдовжки!

Старий шкодує, що з ним немає хлопця, бо самому з такою величезною рибою впоратися важко. Протягом тривалого часу між рибою та людиною йшла справжнісінька битва. І ось нарешті старий переміг, упоравшись голіруч з озброєною мечем рибою, яка була довшою за його човен. Проте марлін завів човен далеко в море. Сантьяго потрібно не тільки зловити рибу, а з нею ще й доплисти до берега. На кров пораненого марліна до човна підпливають голодні велетенські акули й з’їдають здобич старого. Сантьяго відчайдушно відбивається, ризикуючи власним життям, убиває кількох хижачок, але сили занадто нерівні. Тож доки він доплив до берега від марліна залишився сам кістяк. Оце й увесь “зовнішній сюжет”. Здавалося б: а що тут такого вже “Глибинного”, прихованого “під водою”?

“Принцип айсберга” – стилістичний прийом, започаткований Е. Хемінгуеєм, у якого читачеві відводиться роль “співавтора”, який самостійно осягає підтекст. Різке збільшення питомої ваги підтексту досягається завдяки свідомому спрощенню тексту з одночасним розширенням поля читацьких асоціацій, граничному стисненню описів, викладенню фактів без прямої авторської оцінки, мінімізації вживання прикметників (наближення до т. зв. “телеграфного стилю”), позначенню художнього часопростору (хронотопу) однією – двома деталями, уникненню прямого розгорнутого відтворення внутрішнього світу героїв.

Почнемо з того, що конкретні образи (старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул, сонця, місяця, зірок, човна, вітрила і т. д.) набувають у повісті притчового, філософсько-символічного звучання. Усі ці символи волею письменника опиняються в ситуації напруженого протистояння й нерозривної єдності одночасно. Так стверджується думка про взаємозв’язок усього живого на Землі: людей, тварин, птахів, риб… Водночас вияскравлюється один із парадоксів життя “як воно є”: для прожиття людина іноді змушена полювати на ті живі створіння, яких любить, убивати їх. “Добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі, розмірковує старий рибалка, який фактично все життя займався рибною ловлею, – досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів”.

Це один із найсильніших моментів твору. Задумайтесь: хто це ставить такі філософські (а може, й “прокляті”) питання. Хіба читач має справу з роздумами вченого-філософа чи високого інтелектуала? Ні, це начебто “природні й спонтанні” питання старого напівграмотного кубинського рибалки, які він ставить собі в неосяжних водних просторах, не знаючи, чи й повернеться додому живим: 4Уже зовсім споночіло… Старий… не знав, як зветься зірка Рігель1, але бачив її і знав, що незабаром засвітяться й усі інші зорі, його далекі друзі, і знову будуть з ним. І рибина також мені друг, – мовив він уголос… – Та все одно я повинен убити її. То ще добре, що нам не доводиться полишати на зорі…”

Звісно, як і кожен літературний твір усе цс авторська вигадка та читацька ілюзія, і можна “прагматично” зауважити, що старому рибалці ці розумні фрази “уклав до вуст” письменник-інтелектуал. Що ж. той. хто скаже так, безумовно, матиме рацію… Однак у тому-то й полягає майстерність митця, аби примусити читача повірити в ілюзію, “над вимислом облитися слізьми”. “А що, коли б людині щодня треба було вбивати місяць? подумав старий. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися за сонцем, щоб убити його? Отож ми ще не такі безталанні”, – подумав він.

Ці роздуми Сантьяго звучать так щемко, вони натякають на правічну, ще міфологічну мудрість тисячоліть, мудрість, що її не можна до кінця осягнути, але можна й потрібно безкінечно осягати.

1 Велика зірка в сузір’ї Оріона.

Це стосується також спроби тлумачення підтексту повісті Е. Хемінгуея. Скажімо, одним із можливих інтерпретацій образів акул є те, що цих хижаків можна сприймати як символ перешкод на життєвому шляху людини. Водночас вони є це ще й відплатою моря, природи (“помста Посейдона”) хижакові-убивці людині. Отже, у “житейському морі” кожна людина має свою мету (“рибу”), проте там на неї чатують вороги та перешкоди (“акули”), утім, існує й надія на Майбутнє (“хлопчик” як символ початку людського життя)…

До речі, співвідношення образів старого і хлопчика є надзвичайно цікавим. З одного боку, вони антитетичні: старість символізує вечір життя, а юність його ранок. З іншого ж боку, хлопчик Манолін – це ніби продовження старого Сантьяго, це його майбуття, оскільки він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частинку душі старого. Фраза-скарга рибалки (“Ех, якби ж то зі мною був хлопець!”) рефреном звучить у повісті. І Манолін таки не кинув старого “невдаху” (адже здобичі він таки не привіз). У фіналі твору читаємо: “…А нагорі, у своїй хатині при дорозі, старий знову спав. Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. Старому снилися леви”…

Проте потрібно ще раз наголосити, що це лише одне з безлічі можливих тлумачень, оскільки образи у творі Е. Хемінгуея перетворилися на символи, а символ, як відомо, є “темним і невичерпним у своїй останній глибині”…

Отже, у повісті “Старий і море” письменник майстерно зобразив свою найулюбленішу життєву і “текстову” ситуацію: відчайдушну, тривалу та захоплюючу боротьбу героя-одинака, який перемагає ( “Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна”). Проте в остаточному результаті знову “переможець не отримав нічого”.

“Надводна частина айсберга” (зображення боротьби старого спочатку з величезною рибою, потім з акулами, зрештою з морем, яке не так просто подолати), – усе це лише привід для того, аби зазирнути до його “підводної”, значно більшої частини: порушення проблем глобальних, філософських – відносини людини та суспільства, людини та природи, людини та Всесвіту…

У повісті втілилися найхарактерніші особливості стилю Е. Хемінгуея: зовнішня простота, сувора об’єктивність, стриманий ліризм і глибинний змістовий підтекст – усі ті хемінгуеївські інтонації, що справили на сучасну прозу відчутний уплив.

Письменник трагічного світовідчуття, він протиставив несправедливості та хаосу оточуючого життя віру в людину, у її духовні сили та здатність до подвигу. Свою віру в людину він зміг утілити в “позачасовій” повісті-притчі “Старий і море”, що стала своєрідним підсумком творчості письменника.

Абсолютно зрозумілими та вмотивованими видаються слова письменника з приводу завершення повісті: “Здається, я, урешті – решт, домігся того, над чим працював протягом усього свого життя”.

1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості Е. Хемінгуея.

2. Якою була дорога письменника до літературної слави? Яку позицію він зайняв як людина і письменник у часи Першої та Другої світових війн? У яких його творах ця позиція знайшла відображення та яке саме?

3. Яку роль у становленні Хемінгуея-письменника відіграв Париж?

4. Яким ви уявляєте хемінгуеївського героя? Як ви думаєте, чому він став надзвичайно популярним у 1960-і роки? А вам особисто він імпонує чи ні? Чому?

5. Як ви розумієте вислів “переможець не отримує нічого”? Які особистісні риси письменника, на вашу думку, утілилися в цьому формулюванні? Відповідь аргументуйте.

6. Сформулюйте “кодекс Хемінгуея”. Чим він подібний на “кодекс Кіплінга” (пригадайте його твори “Мауглі” та ін.)?

7. Як ви розумієте вислів “утрачена генерація”? Чому це поняття у творчості Хемінгуея стало основним?

8. Якою була творча історія повісті “Стрий і море”? Чи мав старий Сантьяго реальних прототипів?

9. Що таке “принцип айсберга” і як він реалізований у повісті “Старий і море”? Де в цьому творі “надводна частина”, а де – “підводна”, тобто підтекстова?

10. Що таке притча? Чому за жанровим різновидом твір “Старий і море” зазвичай визначають як “повість-притчу”? Що в ній подібне на притчу? Чого досяг письменник за допомогою “інакомовлення”?

11. Дайте підтекстову символіку повісті, що символізує море, самотній парус, рибу тощо.

12. Чи можна повість Е. Хемінгуея назвати гуманістичним твором? Чому?

13. Чи згодні ви з формулюванням Нобелівського комітету, який присудив Е. Хемінгуею премію за “щире захоплення кожною людиною, яка веде справедливу боротьбу в реальному світі, що так обтяжений насильством і смертю”? До якого твору письменника надається це формулювання?

Текстове завдання

14. Виконайте тестові завдання.

1. До теми “втраченої генерації” Ернест Хемінгуей уперше звернувся у творі

А “І сходить сонце” (“Фієста”)

Б “По кому подзвін”

В “Прощавай, зброє”

Г “Острови в океані”

2. У повісті “Старий і море” Ернест Хемінгуей змалював людину

А безмежно самотньою, беззахисною у світі

Б частиною Всесвіту, слабкою й непереможною водночас В вічним мисливцем, непримиренним ворогом природи Г усемогутнім властителем природи та світу

3. Старий перемагає рибу передовсім завдяки

А великій фізичні силі

Б сильній волі й терпінню В щасливому випадку Г “допомозі” акул

4. За жанром “Старий і море” є

А оповіданням

Б новелою

В повістю

Г нарисом


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“СТАРИЙ І МОРЕ” – Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ (1899 1961) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links