Скорочено “Суть справи” Гріна

У приступі малярії Скоби сниться сон, де підпис “Дикки” під передсмертною запискою Пембертона дивним образом зливається із прізвиськом Тикки, що дала Скоби дружина, і загибель двадцатишестилетнего окружного комісара містечка Бамбы стає як би прологом до подальшої долі головного героя. Все що происшли змушує Скоби вперше змінити своїм принципам і зайняти в Юсефа гроші під відсотки, щоб відправити дружину в Південну Африку. У такий спосіб він попадає в залежність від сирійця, але той не квапиться звертатися до Скоби за допомогою у своїх

справах. Навпроти, він сам пропонує допомогу – у надії позбутися від конкурента, сирійця-католика Таллита, Юсеф підкладає в зоб папуги, що належить двоюрідному братові, що відправляється за кордон, Таллита, алмази, а потім доносить про цьому Скоби. Алмази знаходять, але Таллит висуває обвинувачення, начебто Юсеф дав Скоби хабар. Почуваючи себе ніяково тому, що попросив у борг, Скоби проте відкидає обвинувачення, хоча пізніше для очищення совісті повідомляє начальника поліції про угоду Сюсефом.

Незабаром після від’їзду Луїзи в море рятують пасажирів затонулого судна, які сорок днів у шлюпках перебували

у відкритому морі. Скоби є присутнім при їхньому висадженні на берег. Всі врятовані сильно виснажені, багато хто хворі. На очах Скоби вмирає дівчинка, нагадуючи йому про смерть власної дев’ятирічної дочки. Серед урятованих перебуває молода жінка Элен Ролт, що втратила під час аварії корабля чоловіка, з яким прожила всього місяць

Испытывающий гостру жалість до всім слабким і беззахисним, Скоби особливо схвильований тим, як по-детски зворушливо стискає вона альбом для марок, немов у ньому може знайти порятунок. З жалості виростає ніжність, з ніжності – любовний зв’язок, хоча між ним і Элен різниця в тридцять років. Так починається нескінченний ланцюг неправди, що приводить героя до загибелі. Тим часом над його головою згущаються хмари: Уилсон, що запідозрила його в таємних справах з Юсефом, на довершення до всього стає свідком того, як Скоби о другій годині ночі виходить із будинку Элен. Симпатія до дружини Скоби й професійний борг змушують його встановити стеження за майором через слугу Юсефа.

Від самітності й двозначності свого положення Элен улаштовує Скоби сцену. Щоб переконати її у своїх почуттях. Скоби пише їй любовний лист. Його перехоплює Юсеф, що шантажує Скоби, змушуючи передати капітанові португальського судна “Эсперанса” партію контрабандних алмазів. Скоби усе більше заплутується у своїй неправді. У цей момент із Південної Африки вертається дружина

Вона змушує Скоби піти разом з нею до дієприкметника. Для цього Скоби повинен висповідатися. Але він занадто любить Элен, щоб брехати Богові, начебто кається у вчиненому й готовий кинути неї, тому на сповіді не одержує відпущення гріхів. Дієприкметник стає для нього тяжким випробуванням: він змушений причащатися, не покаявшись у смертному гріху, аби тільки заспокоїти дружину, і тим самим робить ще один смертний гріх. Герой розривається між почуттям відповідальності перед дружиною, жалістю й любов’ю до Элен і страхом перед вічними борошнами

Він почуває, що приносить мучення всім, хто його оточує, і починає готовити собі шлях до відступу. І отут він довідається, що його все-таки призначають начальником поліції. Але він уже занадто заплутався. Йому починає здаватися, що за ним шпигує відданий слуга Алі, що прослужив у нього п’ятнадцять років. Алі стає свідком побачення Скоби з Элен; він присутній у кімнаті, коли слуга Юсефа приносить у дарунок Скоби алмаз, і Скоби зважується на розпачливий крок. Він іде в контору Юсефа, розташовану в населеному кримінальниками районі пристані, і розповідає сирійцеві про свої підозри

Юсеф викликає Алі до себе, нібито в справі, і велить одному зі своїх людей його вбити. Смерть Алі, передбачена й однаково несподівана, стає останньою краплею, що змушує Скоби прийняти остаточне рішення. Він іде до лікаря зі скаргою на серце й поганий сон, і доктор Тревис прописує йому снотворне. Протягом десяти днів Скоби робить вигляд, начебто приймає таблетки, а сам приберігає їх для вирішального дня, щоб його не могли запідозрити в самогубстві. Після смерті Скоби Уилсон, що і до цього часто говорив Луїзі про зраду чоловіка, знову повторює це. І отут Луїза зізнається, що давно знала про всім, – їй написала одна із приятельок – саме тому вона й повернулася

Вона звертає увагу Уилсона на щоденник чоловіка, і той зауважує, що запису про безсоння зроблені іншим чорнилом. Але Луїза не бажає вірити в самогубство чоловіка, уважаючи його людиною віруючої. І все-таки вона ділиться своїми сумнівами зі священиком, батьком Ранком, але той гнівно відмітає її домисли, з ніжністю згадуючи Скоби й говорячи: “Він воістину любив Бога”. Сама Луїза прихильно приймає визнання Уилсона в любові й дає йому надію на те, що згодом вийде за нього заміж. А для Элен зі смертю Скоби життя остаточно втрачає всякий зміст


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Суть справи” Гріна