Скорочено СОЛОВЕЙ – КОСТЯНТИНА МАЛИЦЬКА (ЧАЙКА ДНІСТРОВА)
(Скорочено)
Годі й уявити собі травень без того співака, його краси! І ночі ті наші весняні тихозорі утратили би свої чари, коли б світло їхньої тишини, скупаної в блідім сяєві місяця, не мережили дзвінкі тони солов’їної пісні.
Прилітає він з кінцем травня. Прибуває непоміченим тихим смерком без шумних оповісток, бо знає, що першим своїм співацьким виступом з’єднає собі гарячих поклонників. І ось одного ясного вечора в зеленім гаю над річками чи ставами чути його величний гімн, перше вітання весни на рідній землиці. Що за сила тонів,
Соловей,
На спів і музику людей соловей незвичайно чутливий. Оповідають, що, почувши раз молоду дівчину, що співала гарним голосом за фортепіано, влетів соловей до кімнати й, упокоєний тонами, біля ніг її загинув. Сила звуків убила його!..
На початку травня стелить соловей гніздечко з сухого листя, моху та м’якого пір’я, закладаючи його в густих корчах близько землі, в місцях, найменш доступних оку людини. Коли самичка висиджує яєчки, самчик приспівує їй, сидячи на дереві, довгими ясними ночами. З кінцем червня соловей мовкне. Самичка є взірцевою матір’ю для своїх маленьких, а коли грозить їм яка небезпека, намагається відволікти ворога. Підлітає й опадає на землю з повислим крильцем, буцімто зламаним, або сідає на дерево і співає, щоби переманити увагу на себе.
Соловей заслуговує на сердечну опіку людей також і за те, що нищить шкідливих комах. Народ сільський помітив, що соловей не все з однаковим натхненням співає. А залежить це від стану повітря. Коли звечора почне він свій концерт і тужливо лящить цілу ніч – то ворожать з цього довготривалу постійну погоду. Коли співає з перервами й аж під ранок оживляється в своїх звуках, кажуть, що сльота настане.
Соловей дуже необережний і легко потрапляє в кігті своїх ворогів або в сильця. В неволі прив’язується до чоловіка і співає, та пісня ся не рівня тій, що дзвенить на вільнім просторі! Ся піснь – піснь неволі, сумна, уривиста, наче та думка в’язня, що, відбившись об мури темниці, назад глухим гомоном повертає в грудь невільника.
Тому кожний щирий друг живої природи повинен берегти свободу солов’їв і перестерігати, щоби пуста дітвора не нищила їм гнізда, а їх не неволила.
Народ наш сердечно любить солов’я, у багатьох піснях згадує його. Це видно хоча б з загальнозвісної пісеньки, що кожен, певно, не раз чув:
Соловію маленький! Маєш голос тоненький,
Заспівай же ти мені, бо в чужій я стороні…
Як непомічено прибув соловей до нас, так само тихенько одного літнього вечора покидає. В останні дні серпня пускається в подорож, летить самітно звичайно смерком, відпочиваючи часто, поки аж залине під погідне небо африканського підсоння.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)