Скорочено “Слідопит, або на берегах Онтаріо” Купера

Дев’ятнадцятирічна Мэйбл Дунхен у супроводі свого дядька – старого моряка Кэпа – і двох індіанців (Разючої Стріли і його дружини Червневої Роси) уже багато днів пробираються крізь безкрайні американські нетрі з Нью-Йорка в невелику англійську міцність на березі озера Онтаріо. Вони тримають шлях до батька Мэйбл, сержантові Дунхему. Переборовши черговий “ветровал” – місце, де вивернуті з коренем дерева навалені один на одного, подорожани зауважують димок багаття. Під час війни (а між англійцями й французами з 1755 по 1763 р. практично

не затихали битви) випадкові зустрічі завжди небезпечні – маленький загін з більшими обережностями розвідує, хто ж це готовить собі обід: друзі або вороги? По щастю, друзі: Слідопит (усе той же, відомий нам раніше під іменами Звіробоя й Соколиного Ока, Натаниэль Бампо) з незмінним супутником Чингачгуком і новим іншому, юнаком Джаспером Уэсторном.

(На околицях міцності з’явилися союзні французам індіанці, і сержант Дунхем послав назустріч дочки невеликий, але надійний загін.) Оставшиеся кілька миль шляху запам’яталися Мэйбл надовго. Можливий завдяки майстерності Джаспера спуск у пирозі по водоспаду

й перекатам, переможні (під керівництвом Слідопита) сутички з переважаючими силами супротивника, розпачлива хоробрість Чингачгука – таке не забувається. Сержант може бути задоволений подвійно: дочка його доставлена в цілості й схоронності, і, крім того, по дорозі, як сподівався Дунхем, вона могла перейнятися почуттями до його старого друга Натаниэлю Бампо. Дійсно, Мэйбл перейнялася…

Дочірніми! Майже сорокалітній Слідопит для дев’ятнадцятирічної дівчини скоріше батько, чим можливий чоловік. Правда, сама Мэйбл поки ні про що не догадується; сержант вирішив без її й, не запитуючи в дочки, зумів переконати друга, що він – мужн і чесний – не може не сподобатися дівчині. І навіть змагання зі стрілянини, коли Джаспер “выклянчил” у нього перемогу, не відкрили Слідопитові, хто до кого і які харчує почуття. Сам він – собі на горі, – зачарований Мэйбл і вірячи її батькові, закохується не на жарт

До того, що, коли приходить настав час перемінити варту на секретному пості, Слідопит дозволяє собі зневажити обов’язками розвідника й не йде із Чингачгуком берегом озера, а відправляється разом з дівчиною й сержантом на невеликому однощогловому суденці – куттере. Перед відплиттям командир міцності зізнається сержантові Дунхему, що їм отримане анонімний лист, що обвинувачує капітана куттера Джаспера Уэстерна в зрадництві. Дунхем уважно простежить за юнаків і на випадок чого відсторонить його від капітанських обов’язків, довіривши судно братові своєї дружини, колишньому морякові Кэпу. І, незважаючи на багаторічне знайомство із Джаспером, сержант починає всі його – самі необразливі!

– дії перетолковывать по-своєму. Нарешті тягар відповідальності робиться для Дунхема нестерпним – він відстороняє Уэстерна від командування куттером і довіряє судно Кэпу. Бравий моряк хоробро береться до роботи, але… – “озерна” навігація має свою специфіку! Мало того що про розташування потрібного острова ніхто нічого не знає – просто “покататися” на куттере вдається не дуже-те! бура, Що Розігралася не на жарт, жене суденце прямо на камені

И, напевно, якби не угоди Мэйбл і Слідопита – ні на мінуту, до речі, не усомнившегося в чесності Джаспера, – Кэп з Дунхемом зволіли б загинути “правильно”, чим не за правилами врятуватися. Але жалість до дочки похитнула завзятість сержанта – він повертає командування Уэстерну. Дивне мистецтво юнака рятує судно. Поки куттер, в останню мить затриманий якорями в декількох метрах у кам’яної гряди, перечікував хвилювання, сержант – нібито для полювання – запросив Слідопита й Мэйбл зійти разом з ним на берег. Висадившись, група розпалася: Дунхем направився в одну сторону, Бампо з дівчиною – в іншу, Слідопитові нічого, здається, не заважає порозумітися, але, рішучий і відважний у бої, з дівчиною він боїться

Нарешті, переборовши хвилювання й абияк упоравшись с. зненацька онімілою мовою, вона пояснюється. Мэйбл спочатку не розуміє, зрозумівши, – збентежена. Сама-Те вона до влучного стрільця й митецького воїна харчує почуття іншого роду

Якщо й не зовсім дочірні, те тільки дружні. І ніяких інших. Вдячність, подяка – дівчині здається, що для щасливого шлюбу цього недостатньо.

З іншого боку, ні батька, ні Слідопита розчаровувати їй не хочеться. Питання, однак, поставлений прямо – від прямої відповіді піти не можна. З усім можливим тактом, обережно вибираючи слова, Мэйбл відмовляється стати дружиною Слідопита. Після повернення “мисливців” куттер знімається з якоря – благо, затихла бура й уляглося хвилювання

Подальше плавання – під командуванням прекрасно знаюче озеро Джаспера Уэстерна – відбувається не в приклад спокійніше. Сержант, що прийняв командування, підготовляє експедицію – англійці мають намір перехопити у французів поставляються тими індіанцям-союзникам “стратегічні” товари: рушниці, порох, свинець, ножі, томогавки. Слідопит разом із Чингачгуком відправляється на розвідку

Уночі гарнізон, очолюваний сержантом, виступає в похід. Блокгауз – зрубане з Толстих колод, з бійницями замість вікон двоповерхове зміцнення – залишається на піклуванні не занадто вмілих воїнів: капрала, трьох солдатів, Кэпа так лейтенанта Мюра. (Останній, притягаючись за Мэйбл, викликався добровольцем.) Дівчині неспокійно. Вона тривожиться за батька й – чомусь! – за запідозреного в зрадництві Джаспера.

Щоб угамувати тривогу, Мэйбл прогулюється по острові. Зненацька через кущі дівчину окликає тихий знайомий голос – Червнева Роса. Виявляється, її чоловік – Разюча Стріла – давній таємний агент французів, відкрито став на їхню сторону й очолив собирающихся напасть на острів індіанців. Червнева Роса радить Мэйбл укритися в блокгаузі й там перечекати атаку. Безпричинну тривогу поміняє страх – що тепер чекає батька?

А її? Червнева Роса заспокоює: зробитися другою дружиною Разючої Стріли – більша честь. Але така перспектива здається Мэйбл гірше смерті. І не з ким порадитися: дядько й лейтенант кудись запропастились, а капрал – упертий шотландець!

– знати нічого не хоче про якихось там індіанців. Дівчина намагається його переконати, але капрал виконаний презирства до “дикунів”. Мэйбл бачить, як, раптом підстрибнувши, шотландець падає ниць. Спочатку нічого не зрозумівши, вона кидається на допомогу, але капрал випускає дух, встигши прохрипіти: “Скоріше в блокгауз”.

Дівчина вкривається в будинку й замикає двері – індіанці, через кущі перестрілявши солдатів, що кинулися на допомогу, опановують островом. Уночі в блокгауз пробирається Слідопити – перелякана Мэйбл злегка підбадьорюється. Але ненадовго – очолюваний сержантами й загін, що вертається з перемогою, попадає взасаду.

Слідопит, користуючись темрявою, умудряється затягти в блокгауз тяжкопораненого Дунхема. атаку, Що Пішла потім, Натаниэль рішуче відбиває, застреливши декількох індіанців, що збираються підпалити зміцнення. Ранком переможці пропонують капітуляцію – Слідопит відмовляється. З’являється куттер – положення різко міняється: індіанці, що потрапили під перехресний вогонь, втрачаючи вбитих і поранених, розбігаються по острові й ховаються

Тепер уже про капітуляцію просить французький капітан, що очолював недавніх переможців. Обмовивши вигідні для себе умови, Слідопит із Джаспером погоджуються. Обеззброєні індіанці залишають острів. Все це час лейтенант, що пробув у полоні, Мюр наполягає на тому, що – очевидності всупереч! – зрадником є Джаспер.

Зненацька Разюча Стріла зі словами: “Де рушниці, де скальпи?” – ударяє лейтенанта ножем і пускається навтьоки. Французький капітан підтверджує, що в дійсності зрадником був убитий індіанцем Мюр. Умираючи від ран, сержант Дунхем встиг зв’язати Мэйбл обіцянкою, що дівчина віддасть свою руку Слідопитові. Тоді вона – виконана подяки до Натаниэлю й не маючи сили відмовити вмираючому батькові – погодилася. Але… сержанта поховали, Джаспер тремтячим голосом прощається з нею, дівчину щось гнітить

Слідопит, обрадуваний було згодою, раптом прозріває: нарешті-те йому відкривається, хто в дійсності зайвий у трикутнику, що утворився. Поговоривши наодинці із Джаспером, він підкликає Мэйбл і, із працею стримуючи сльози, вимовляє: “Сержант залишив мене вашим захисником, а не тираном головне для мене – ваше щастя…” Дівчина намагається заперечувати, але белькіт її непереконливий – висловлене словами досконаліше не погодиться з, що таїться в глибині душі; Мова вимовляє: “Натаниэль” – серце вистукує: “Джаспер”. Молодість, на жаль, як завжди права: Слідопит – добровільна жертва власної великодушності!

– распрощавшись із закоханими, затримується на острові. Щось необхідне в цьому світі їм назавжди втрачене, але щось – не менш необхідне в тім! – імовірно, придбано. А якщо й ні, те однаково незмінної залишилася суть: вуж ким-ким, але тираном бути Слідопит не може… – тільки захисником…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Слідопит, або на берегах Онтаріо” Купера

Categories: Скорочені твори

Links