Скорочено “Лорд Джим” Конрада

“Цей хлопець таїв у собі загадку. Він пройшов через всі приниження наслідку, хоча міг цього не робити. Він страждав. Він мріяв бути понятим. Він не приймав співчуття. Він жадав почати нове життя

Він не міг упоратися із примарою минулого. Він вселяв довіру й симпатію, але в глибині всього цього таїлося жахливе для всіх підозра й розчарування. Він був стоншений, він був піднесений, він був екзальтований, він був готовий до подвигів, але й небо, і море, і люди, і судно – всі його зрадили. Він хотів повернути до себе довіра. Він хотів назавжди

закрити за собою двері, він хотів справжньої слави – і справжньої безвісності

Він був гідний їх. Він був один з нас, але нам ніколи не бути такими, як він. Разів зо два я допомагав йому влаштуватися на пристойні місця, але щораз щось нагадувало про минуле й усе йшло порохом. Земля здавалася мала для його втечі. Нарешті випадок, друг всіх здатних до терпіння, простяг над ним свою руку

Я розповів його історію моєму Другові Штейну, багатому купцеві й видатному колекціонерові-ентомологові, проведшему все своє життя на Сході. Його діагноз був до подиву простий: “Я прекрасно розумію все це, він – романтик. Романтик

повинен випливати за своєю мрією. Милість її буває безмежна. Це єдиний шлях”.

Джим одержав місце на факторії Штейну в Патюзане, містечку, вилученому від всього підступу цивілізації. Незаймані ліси Малайї зімкнулися за його спиною. Через три роки я відвідав Патюзан. Тюан Джим став улаштовувачем цієї занедбаної країни, її героєм, її напівбогом. Спокій снизошел на нього й, здавалося, поширився серед гір, лісів і річкових долин

Своєю безстрашністю й бойовою ощадливістю він утихомирив лютого місцевого розбійника шерифа Алі й взяв його зміцнення. Підступний і злісний раджа, правитель країни, тріпотів перед ним. Вождь плем’я буги, мудрий Дорамин, був з ним у шляхетній і зворушливій дружбі, а в сина вождя виникли з ним відносини тої особливої близькості, що може бути тільки між людьми різних рас, До нього прийшла любов. Прийомна дочка колишнього агента Штейну, португальця Корнелиуса, полукровка Джюэл, дівчина ніжна, відважної й нещасна до зустрічі з ним, стала його дружиною. “Напевно, я все-таки чогось коштую, якщо люди можуть мені довіряти”, – говорив Джим з виразною щирістю. “Мені довелося запевняти всіх цих людей, включаючи його дружину, що Джим ніколи не покине їхньої країни, як робили це все інші білі люди, яких вони коли-небудь, бачили

Він залишиться тут назавжди. Я сам був упевнений у цьому. На землі не було іншого місця для нього, а для цього місця не існувало людини, подібного йому. Романтика обрала його своїм видобутком, і це була єдина виразна правда цієї історії

Ми попрощалися назавжди”. Марлоу закінчило своє оповідання, слухачі розійшлися. Подальше відомо вже з його рукопису, у якій він постарався зібрати все, що можна було довідатися про завершення цієї історії. Це була дивна пригода, і изумительнее всього було те, що ця Історія була правдива. Почалося з того, що якась людина на прізвисько “джентльмен Браун”, цей сліпий помічник темних сил, що грав жалюгідну роль сучасного напівпірата-напівбурлаки, зумів украсти іспанську шхуну

Сподіваючись роздобути грабежом провіант для своєї голодуючої банди, він кинув якір в устя ріки Патюзан і на баркасі піднявся нагору до селища. До здивування бандитів, “народ Джима” зробив настільки рішучу відсіч, що незабаром вони були оточені на пагорбі. Відбулися переговори Брауна й Джима – двох представників білої раси, що стояли на різних полюсах світобудови. Запекло ища порятунку, Браун чуттям загнаного звіра знаходить уразливе місце Джима.

Він говорить про те, що в Джима є реальна можливість, запобігши кровопролиттю, урятувати від загибелі багатьох людей. Проти цього Джим, єдина жертва “Патны”, не може встояти. На раді плем’я він говорить: “Усе будуть цілі й непошкоджені, я ручаюся головою”. Баркасу Брауна дозволяють відплистися

Повинен пропустити його й загороджувальний загін, що розташувався внизу по ріці, на чолі із сином вождя. До Брауну тим часом приєднався Корнелиус, людина, що ненавиділа Джима за те, що він, змінивши за три роки життя в Патюзане, зробив очевидним всю незначність свого попередника. Користуючись зрадництвом, бандити нападають зненацька на загороджувальний загін, син вождя вбитий

У селище приходить страшна звістка про його смерть. Народ не може зрозуміти причин цього нещастя, але провина Джима для них очевидна. Дружина Джима Джюэл і вірні слуги благають його захищатися у своїй укріпленій садибі або врятуватися втечею

Але самітність уже зімкнулася над ним. “Я не можу рятувати життя, який ні”. Відкинувши всі благання, Дорд Джим направляється до будинку вождя Дорамина, входить у коло світла, де лежить тіло вбитого друга. Не в силах здолати свого горя, Дорамин убиває цієї незрозумілої білої людини. Він іде в тіні Хмари, загадковий, непрощений, забутий, такий романтичний, невідомий завойовник слави. Він був одним з нас. І хоча тепер він часто представляється лише таємничою примарою, бувають дні, коли із приголомшливою силою відчувається його буття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Лорд Джим” Конрада

Categories: Скорочені твори

Links