Скорочено “Эфиопика” Гелиодор

Приблизно події роману ставляться до V або IV в. до н. е. Місце первісної дії – Північна Африка (Єгипетське узбережжя). Прекрасна Хариклея й могутній красень Теаген полюбили один одного й таємно обручилися. Але доля приготувала їм чимало тяжких випробувань. Молодим еллінам доводиться бігти з Дельф, де вони зустрілися й познайомилися на Пифийских іграх (священні торжества, присвячені Аполлонові). На початку роману вони попадають у полон до єгипетських розбійників з войовничого плем’я буколов (волопасів) і знайомляться зі своїм співвітчизником

– афінянином Кнемоном.

Теж бранець, він стає не тільки перекладачем, але й вірним супутником Теагена й Хариклеи. Кнемон теж змушений був покинути батьківщину, боячись мести сумирно закоханій у нього мачухи. Шляхетна краса Теагена й Хариклеи настільки піднесена, що волопаси спершу приймають їх за небожителів. Проводир розбійників Тиамид закохується в еллінку й, традиційно вважаючи її своїм видобутком, збирається женитися на Хариклее. Син мемфисского пророка Тиамид став проводирем розбійників лише через підступ молодшого брата, що відібрав у нього право на потомствене священнослужительство.

А під

час описуваних подій, як людина шляхетний, вона сзывает народ на збори й звертається до соратників по розбої із проханням віддати йому прекрасну еллінку замість покладеної частини захоплених багатств: “…не з потреби в насолодах, а заради потомства буде в мене ця бранка – так я вирішив Насамперед вона шляхетного походження, думається мені. Звужу про це по знайденим у неї коштовностям і по тому, як вона не піддалася її лихам, що осягли, але зберігає ту ж духовну шляхетність, що й у колишній своїй частці. Потім, я почуваю в ній душу добру й цнотливу

Якщо благопристойністю вона перемагає всіх жінок, якщо соромливістю погляду викликає повага в усіх, хто неї бачить, хіба не природно, що вона змушує всіх добре думати про себе? Але от що важливіше всього сказаного: вона мені здається жрицею якогось бога, тому що скинути священні одіяння й вінець вона навіть у нещастя вважає чимсь жахливим і недозволеним. Призиваю всіх присутніх судити, чи може бути чету більше підходяща, чим чоловік з роду пророків і дівчина, присвячена божеству?” Народ схвалює його рішення. А розумна й далекоглядна Хариклея теж не суперечить

Адже вона дійсно жриця Артеміди, вибрана по жеребі на рік. А Теаген (його вона з міркувань безпеки видає за свого брата) служить Аполлонові. Хариклея лише просить почекати з весіллям, поки вони прибудуть у місто, де є вівтар або храм Аполлона або Артеміди, щоб там скласти із себе жрецтво. Тиамид і народ погоджуються з нею. Тим більше що вони готуються штурмувати Мемфіс, де зіграти весілля буде приличней і достойней, чим отут, у лігвищі розбійників. Але раптово на них нападає інший, більше численний загін, спокушений не тільки багатою наживою: оставшийся в Мемфісі Петосирид, молодший брат Тиомида, жадає знешкодити претендента на жрецький пост, пообіцявши за його піймання більшу нагороду. У нерівному бої Тиамид захоплений вплен.

А все, що є на острові розбійників, віддано вогню. Чудом уцілілим Теагену й Хариклее разом із Кнемоном вдається бігти (з печери, де вони ховалися) з болотистого острова волопасів. Після чергових пригод елліни зустрічають шляхетного старця – єгиптянина Каласирида з Мемфіса. У свій час, щоб не піддатися спокусі (раптово спаленіла пристрасть до прекрасного фракиянке), Каласирид, головний пророк храму Исиды в Мемфісі, відправляється в добровільне вигнання й попадає в Елладу, у священне місто Дельфи. Там він, прийнятий ласкаво й прихильно, знайомиться з еллінськими мудрецями, які бачать у ньому побратима за духом і знаннями

Один з дельфийских мудреців Харикл повідав Каласириду, як у важкі роки він теж скитался по різних містах і країнам. Побував і в Єгипті. Там, у нільських порогів, у місті Катадупы він при таємничо-романтичних обставинах стає названим батьком божественно прекрасної дівчинки: неї довірив йому ефіопський посол, що прибув у місто для переговорів з перським сатрапом про права на володіння смарагдовими копями: через них у персів з ефіопами йшов давню суперечку… Одержав Харикл і кілька дорогоцінних предметів, що були при дівчинці

На шовковій стрічці були мистецьки виткані ефіопські письмена, з яких виявлялося: Хариклея – дочка ефіопського царя Гі-Даспа й цариці Персинны. Довго не було в них дітей. Нарешті Персинна завагітніла й народила… білошкіру дівчинку

А трапилося так тому, що вона перед родами постійно любувалася зображенням Андромеди – міфічної царівни, урятованої Персеєм від морського чудовиська. А саме Персея з Андромедою, поряд з іншими богами й героями, ефіопи вважали своїми родоначальниками… Небезпідставно побоюючись, що, увидя біле дитя, Гидасп запідозрить неї в зраді, Персинна передала дочка надійній людині, постачивши завбачливо речами, по яких дитини можна бути б пізнати. Отже, що виросла й расцветли в Дельфах Хариклея присвячує себе Артеміді. І лише спаленіла любов до Теагену допомагає прекрасній жриці відмовитися від вічного дівоцтва

Вона погоджується стати нареченою. Так, поки лише нареченою, але не дружиною. Саме така цнотлива любов на рівні обіймів і поцілунків – духовний стрижень усього роману. Каласириду у віщому сні Аполлон і Артеміда доручають прийняти на себе опіку над прекрасною парою й вернутися разом з ними на батьківщину: “…

Будь їм супутником, уважай їх нарівні зі своїми дітьми й переведи їх від єгиптян туди й так, як це завгодно богам”. Є й ще одна рушійна пружина сюжету: Каласирид, виявляється, батько шляхетного жерця-розбійника Тиамида й підступного Петосирида. Меж тим Харикл у Дельфах мріє видати Хариклею за свого племінника Алкамена. Але дівчині противний навіть вид його. Вона любить лише Теагена. Корячись велінням богів і власному бажанню, Каласирид (між іншим, саме він допоміг Теагену й Хариклее відкритися один одному) разом із прекрасними зарученими біжить на кораблі з Еллади в Єгипет…

Тиамид після жорстоких випробувань і боїв вертається нарешті в Мемфіс, а Каласирид обіймає мимоволі, що примирилися синів, старший з яких заслужено займає місце пророка в храмі Исиды… Тим часом, перемігши військо перського сатрапа Ороондата, очолювані Гидаспом ефіопи даруют милостивий мир переможеним, захопивши незліченні скарби. А самим головним їхнім трофеєм з’явилася богоподібна пара: уже в який раз Теаген і Хариклея стають бранцями

Але ефіопи дивляться на них з обожнюванням: краса скоряє всіх незалежно від способу життя й кольору шкіри. Однак поруч із прекрасним сусідить жахливе: Теаген і Хариклея повинні бути принесені в жертву богам переможців. Але дівчина свято вірить, що, коли відбудеться довгоочікувана зустріч, батьки не відречуться від дочки навіть заради священних звичаїв свого народу. …Переможці й бранці – уже в ефіопській столиці Мерое. Ще нічого не знаюча Персинна уражена видом прекрасної еллінки: “Якби дано було уцелеть єдиний раз зачатої мною й горестно загиблої дочки, їй було б, мабуть, стільки ж років, як і цієї”.

Сміло сходить Хариклея на палаючий жертовник. І вогонь відступає, свідчачи про її непорочність. Так само довів свою чистоту й Теаген.

И тоді проти цього прекрасного й одночасно жахливого жертвопринесення повстають спочатку мудреці-гимнософисты, а потім і весь народ. Хариклея зненацька для всіх вимагає суду: дозволено приносити в жертву чужинок, але не місцевих уродженок! І відразу пред’являє дорогоцінну пов’язку з історією свого народження й перстень самого Гидаспа. Присутній відразу мудрець Сисимитр зізнається, що це він, будучи ефіопським послом у Єгипті, передав маленьку Хариклею еллінові Хариклу.

Отут слуги приносять картину, що зображує Андромеду й Персея, і всі вражені подібністю реальної й міфічної царівен. Але ще не вирішена доля Теагена. Він блискуче витримує два нежданих випробування: приборкує жертовного бика, що сказився, і перемагає у двобої величезного й хвалькуватого ефіопського борця

Хариклея відкриває нарешті матері, що Теаген – її чоловік. А Сисимитр нагадує, що й боги виражають свою волю цілком виразно: вони вселили страх і сум’яття в коней, що стояли перед вівтарями, і биків і тим дали зрозуміти, що цілком відкинуто жертв, що вважалися доконаними. І викликує: “Так приступимося ж до жертв більше чистим, скасувавши людські жертвоприносини на вічні часи!” І містить: “А цю пару зв’язую законами шлюбними й дозволяю їм з’єднатися узами для дітородіння!” Потім, що вже повністю прозрів і зм’якшився, Гидасп покладає на голів молоді й священні вінці – знаки жрецтва (раніше їх носили він і Персинна).

И от заключні слова роману: “Таке завершення одержала ефіопська повість про Теагене й Хариклее. Її склав чоловік фінікіянин з Эмесы, з роду Гелиоса, син Теодосия Гелиодор”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Эфиопика” Гелиодор

Categories: Скорочені твори

Links