Шкільний твір на тему: Калина – мамина мудрість

Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спогади дитинства… Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: “Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато із

пагона змайстрував сопілку. Було таке повір’я, “якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син – продовжувач роду. Так воно чи ні – суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…”.

Коли вже ув’язували в пучки ваговиті грона, мама попрохала: “Може б ти, синку, пересадив калину, щоб гарний споминок був і мені, і тобі?” За кілька днів у нашому городі вже світилися сизуваті пагони. Дбайливі мамині руки викохали їх, і невдовзі біля вікна зацвіла першим квітом калина. Завжди, коли я приїздив у гості до неньки, нона одразу ж нагадувала: “Ось глянь, яка красуня!

А пам’ятаєш, як ми її садили? Тепер, коли тебе довго немає, я дивлюся на неї і згадую: “Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте”.

Немає вже мами, але є калина – мамина мудрість, мамине безсмертя…

Нині я часто буваю в рідному селі. Заможно живуть люди. На рівненьких, дбайливо доглянутих Грядках кущує полуниця, рання городина, парникові квіти. “Ходовий товар” нині в пошані, його оцінюють ринковим попитом. І все ж сумно і боляче, що поряд з достатком часто виростають по селах високі паркани. Заростають споришем на-впростецькі стежки до сусіда, затихає колективна пісня…

Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредмет-нює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Ії може подарувати лише сопілка з маминої калини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Шкільний твір на тему: Калина – мамина мудрість

Categories: Нові твори

Links