Що робити характеристика образа Лопухова Дмитра Сергеича (Бьюмонта Чарльза)

ЩО РОБИТИ? З оповідань про нових людей (Роман, 1863) Лопухів Дмитро Сергеич (Бьюмонт Чарльз) – один з головних героїв. “…Середнього росту або трохи вище середнього, з темними каштановими волоссями, із правильними, навіть гарними рисами особи, з гордим і сміливим видом…” – таким його бачить Віра Павлівна в момент знайомства (він стає вчителем її брата Феди). Син рязанського поміщика.

Учився в гімназії. Як і його кращий друг Кірсанов, рано звик “пробивати собі дорогу своїми грудьми, не маючи ніякої підтримки”. Заробляє уроками

Були часи, коли він “порядком гуляв”, що було “наслідком туги від нестерпної вбогості, не більше”.

Чимало було в нього й любовних пригод, які потім відставлені заради справи. Спочатку студент Медичної академії, занурений у книги, розраховує стати професором, ординатором в одному з петербурзьких військових госпіталів і одержати кафедру в академії. Після шлюбу з Вірою Павлівною йде звідти, не одержавши диплома й перервавши наукову кар’єру, щоб заробляти гроші, необхідні для сімейного життя. Самому б йому вистачило й малого, але молоденькій дівчині, як Віра Павлівна, по його міркуванню, потрібно

більше, і тому доводиться змінити спосіб життя. Він не вважає це жертвою.

Показуючи, як рішуче перериває Л. свою медичну наукову кар’єру, Чернишевський підкреслює його внутрішню волю й здатність поступатися своїми планами й інтересами в ім’я ближнього. На питання Марьи Алексевни, що турбується про те, як би між дочкою й учителем не зав’язався роман, відповідає, що в нього є наречена (алеГорея революції). Л. , як і Кірсанов, дотримується теорії “розумного егоїзму”, відповідно до якої “те, що називають піднесеними почуттями, ідеальними прагненнями, – все це в загальному ході життя зовсім мізерно перед прагненням кожного до своєї користі, і в корені саме складається з того ж прагнення до користі”.

Розрахунок і вигода лежать в основі цієї теорії, однак вигода повинна відповідати спільному нтерес. Л. відкидає докори Віри Павлівни в тім, що ця теорія холодна, нещадна й прозаїчна, тому що вона 1) “учить людину добувати тепло”; 2) “випливаючи їй, люди не будуть жалюгідним предметом дозвільного жалю”; 3) “розкриває щирі мотиви життя, а поезія в правді життя”. Полюбивши Віру Павлівну, Л. пропонує їй звільнитися із сімейної неволі, вийшовши фіктивно за нього заміж. Свій погляд на людські відносини (у тому числі й сімейні) Л. так викладає Вірі Павлівні: “Усякий нехай охороняє свою незалежність всіма силами від усякого, як би не любив його, як би не вірив йому Удасться тобі те, що ти говориш, чи ні, не знаю, але це майже однаково: хто зважився на це, той уже майже відгородив себе; він уже почуває, що може обійтися сам собою, відмовитися від чужої опори, якщо потрібно, і цього почуття вже майже досить”. Для нього, як і для інших “нових людей”, по думці автора, головне – інша особистість і її воля.

Після одруження з Вірою Павлівні й декількох років щасливого спільного життя, яку можна назвати дружбою-любов’ю, Л. раптом розуміє, що Віра Павлівна любить не його, а Кірсанова, і вирішує усунутися. Він імітує самогубство, звільнивши в такий спосіб дружину й друга,- і їде Вамерику. Через кілька років він з’являється знову під ім’ям підприємця-американця, аболіціоніста (прихильник скасування рабства) по поглядах, Чарльза Бьюмонта, жениться на Катерине Полозовой і вже одруженим з’являється колишній дружині й другові.

Обоє сімейства поселяються поруч і живуть “добре й дружно, і тихо й галасливо, і весело й до діла”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Що робити характеристика образа Лопухова Дмитра Сергеича (Бьюмонта Чарльза)