Що мені найбільше подобається у творчості Володимира Висоцького

Володимир Висоцький. Це ім’я знайомо кожній російській людині. До нього можна ставиться по – різному: можна любити й ненавидіти, визнавати й не визнавати. До нього не можна бути байдужим. Адже всієї його пісні – вірші написані кров’ю серця. Не випадково, напевно, обрана назва його першого збірника – “Нерв”. Владимир Висоцький – це феномен 70 – х років. Хто – те із критиків сказав, що наступить час, і будемо вивчати епоху 70 – х років по творчості В. Висоцького

Незвичайно для поета починав В. Висоцький своя творчість.

Його першими добутками були пародії на так званий блатний фольклор. Але ті, хто любить у Висоцького вірші й пісні тільки цього жанру, не знають про Висоцького нічого. Пізніше, коли Висоцький уже знайшов досвід у поезії, у його творчості стали підніматися серйозні теми: любов, що пройшла війна, відносини між людьми й інші. Здається, що перед нами різні поети, настільки різноманітний Висоцький

Те це ніжно закоханий чоловік:

Я дихаю, – і, виходить, я люблю!

Я люблю, – і, виходить, я живу!

Його ліричні вірші навіяні величезною любов’ю до Марини Влади. Це була дивна любов, місяцями вони не бачилися, спілкуючись

лише по телефоні, але цю любов Висоцький проніс через все життя. Те поет перетворював у колишнього фронтовика, що пройшов всю війну:

Нарешті – те нам дали наказ наступати,

Відбирати наші п’яді й крохи.

Але ми пам’ятаємо, як сонце відправилося назад

И ледь не зійшло на сході

Багато людЪей, що воювали, дійсно приймали Висоцького за фронтовика, писали йому листа, у яких запитували його, не чи однополчанин він їх. Висоцького дуже торкали ці листи, і він часто говорив: “Краще одержувати листи, де тебе приймають за свого однополчанина, чим листа, де тебе вважають товаришем по камері”. Поет уважав, що нехай війна давно скінчилася, але в пам’яті народу повинна залишитися вічна пам’ять про загиблим у боях за Батьківщину

Тут раніше вставала земля дибки,

А нині гранітні плити

Тут немає ні однієї персональної долі,

Всі долі в єдину злиті

У братських могил немає заплаканих удів,

Сюди ходять люди міцніше.

На братських могилах не ставлять хрестів,

Але хіба від цього легше?…

Значне місце в поезії Висоцького займає сатира, у якій поет висміює різні пороки суспільства: пияцтво, безкультур’я, хамство, сплетничество:

Ходять плітки, що не буде більше слухів,

И ходять слухи, начебто плітки заборонять…

Ні для кого не секрет, що він був хворий алкоголізмом, приймав наркотики. Але він ніколи не нарікав на свою долю. Були моменти, коли поет був близький до самогубства:

Навіть від пісень став утомлюватися,

Лягти б на дно, як підводний човен,

Щоб не могли запеленгувати…

Багато було у Висоцького друзів. Були серед них теперішні, але були й “одноденки”, випадкові собутильники, і ті, хто після його смерті стали самі себе називати “друзями Володі”. От ці – те “друзі” і не давали йому друкуватися в роки опали. А теперішнім своїм друзям він присвячував вірші:

Він не вище ні званням, ні ростом,

Не за славу, не за плату

А на свій незвичайний манер

Він по життю крокував над помостом

По канаті, натягнутому, як нерв!

Цей вірш присвячений клоунові Леонідові Енгибарову, що вмер на арені

Кілька віршів Висоцького присвячено сталінським таборам, точніше, мешканцям цих таборів. Один раз йому розповіли історію вдалої втечі: троє чоловіків вирвалися з табору. У довгих шуканнях по тайзі вони голодували, тому що дичина попадалася рідко. І старий, почуваючи близький кінець, змушує двох молодих людей заприсягти, що коли він умре, вони разрежут його на шматки й будуть їсти його м’ясо, щоб вижити й свідчити. Разом з ними свідком виступає поет

Висоцький залишався сміливим і прямим. От уже більше тридцяти років, як немає з нами Володимира Висоцького, але він у наших душах, у наших розумах. Поезія й весь вигляд його – це метафора поетів 19 століття. Висоцький співав під гітару, але вважав себе поетом. Він і був поет

Цікавий той факт, що якщо він писав пісні про моряків, то моряки вважали його своїм, якщо про альпіністів, те – альпіністом, якщо про ув’язнених, то думали, що він “сидів”. Насправді нічого цього не було в дійсності. Він як дуже талановита людина як – те особливим чуттям угадував тему, доносив до слухача саме той зміст, що був у ній закладений. Ця властивість говорить про надзвичайну талановитість цієї людини. Висоцький умер, передчасно пішов ще молодим. Але він вічно залишиться в серце вдячного народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Що мені найбільше подобається у творчості Володимира Висоцького

Categories: Шкільні твори

Links