Сергій Володимирович Михалков

Сергій Володимирович Михалков народився в 1913 році в Москві в сім’ї вченого-птахівника В. А. Михалкова. Казки Пушкіна, байки Крилова, вірші Лермонтова, Некрасова були першими улюбленими книгами майбутнього поета. Пізніше батько познайомив його з віршами Маяковського, Єсеніна, Дем’яна Бєдного, які дуже вплинули на перші дитячі віршовані досвіди Сергія Михалкова.

В 1928 році в журналі “На підйомі” (м. Ростову-на^-Дону) з’явився вірш Михалкова “Дорога”. У ці ж роки він друкується в крайовій газеті “Терек”. Молодого поета

зараховують в актив при Терской асоціації пролетарських письменників

В 1930 року сімнадцятилітній Михалков приїжджає в Москву. Але літературний заробіток не давав йому можливості існувати самостійно, і до двадцяти років юнак перемінив кілька професій: різнороба на Москворецкой ткацько-оздоблювальній фабриці, помічника топографа в геолого-розвідницькій експедиції в Казахстані й др.

З 1933 року вірші Михалкова стали друкуватися в “Правді”, “Звістках”, “Комсомольській правді”, “Вечернею Москві”. Перший збірник його віршів був випущений у бібліотечці “Югонька”. Усе більше стало залучати

поета творчість для дітей. На вірші, написані Михалковим для дітей, звернув увагу С. Маршак

В 1938 році в “Правді” з’явилася стаття А. Фадєєва “Вірші Михалкова”, позитивно оцінююча творчість поета для юних громадян. З перших днів Великої Вітчизняної війни Михалков був на фронті. Не всього його вірша з позначкою “Південний фронт. Діюча армія” увійшли в зібрання творів. Але це були вірші-бійці, і, так само як і листівки, написані поетом, вони боролися й наближали день перемоги

В 1943 році у співавторстві з Г. А. Эль-Регистаном Сергій Михалков написав текст Гімну Радянського Союзу, що вперше пролунав по радіо уночі проти нового, 1944 рік. Після війни Михалков повернувся до поезії для дітей. Публіцистичні вірші військового років, адресовані маленьким читачам, стали основою його “Билей для дітей”. До цього часу ставиться й блискуча сторінка його Творчості – відродження жанру байки. Ще у військові роки, побачивши в дитячих віршах Михалкова баєчний початок, Олексій Толстой порадив йому спробувати свої сили в цьому забутому жанрі. Сергій Михалков працює у всіх літературних жанрах, крім роману

Любов до театру привела поета до драматургії. Перша його п’єса – “Том Кенти” за мотивами повести Марка Твена “Принц і жебрак” – була складена перед війною, в 1938 році. Зараз вона знову йде в Московському театрі юного глядача. Для дітей Сергій Михалков написав п’єси: “Ковзани” (1938), “Особливе завдання” (1945), “Сміх і сльози” (1945), “Червона краватка” (1946), “Я хочу додому!” (1949), “Зайка-зазнайка” (1951), “Чужа роль” (1953), “Самбреро” (1957), “Забутий бліндаж” (1962), “Перша Трійка, або Рік 2001-й” (1970), “Дорогою хлопчик” (1973). З п’єс для дорослих особливо відомі “Пам’ятник собі…”, “Раки”, “Ляпас”, “Піна”. За особливі заслуги в розвитку дитячої літератури С. В. Михалков нагороджений Почесним дипломом Міжнародного журі по присудженню премії імені Ханса Кристиана Андерсена (1972) і медаллю Алекса Веддинга (1973, ГДР). Він вибраний дійсним членом Академії педагогічних наук РОСІЇ (1970). Письменникові привласнене звання Героя Праці (1973). За поетичні добутки для дітей молодшого віку він визнаний гідним Ленінської премії (1970). До творчості дитячих письменників і поетів пред’являються такі вимоги, як актуальність тематики, захопливість викладу, доступність, цікавість, уміння яскраво передати прикмети часу, вигляд сучасного героя й допомогти дитині глибше довідатися самого себе. Дитячі вірші Сергія Михалкова відповідають цим критеріям. Патріотичність, гуманістична спрямованість, партійність і висока художність віршів ставлять їх в один ряд із кращими добутками росіянці дитячій літератури. Поезії Михалкова для дітей властиво гумористичний початок. Гумор поета носить оптимістичний, життєстверджуючий характер. Саме радість, поезію, гумор уважав неодмінними супутниками дитинства Карл Маркс. Про це свідчить його дочку Елеонора Маркс-Эвелинг. Ті казки, які Маркс сам придумував для своїх дочок, розповідалися їм з невичерпною дотепністю, жвавістю, юмором’.

Виняткові інтонації простодушності, дитячої чарівності звучать у віршах Михалкова. Просто й радісно бачать діти життя. Може бути, і вірші для хлопців – просте мистецтво? Слова вживаються в первісному значенні, образи прості, як відбиття в дзеркалі. Здавалося б, нічого загадкового, нічого чарівного. Але хіба це не чарівництво – вірші, у яких про самому складний говориться із хлоп’ячим запалом і здивуванням? Хіба не чарівництво, майстерно володіючи пером, бачити й почувати так, як у дитинстві?

Вірш “Комар-комарец” з його римами, що звучать легко й жартівливо: “аптеку – кукареку”, “петушок – гребінець”, “бік – промок”, “кудлатий – за ватою” – з’єднує в собі частушечний запал і казковість. Комар-комарец, порушивши правила поведінки, влетів не у двері, а у вікно. Звірі й птахи обурилися, але він куражиться:

А на що мені ваші двері, Якщо я ще не птах И поки ще не звір! Однак куражу вистачає ненадовго: Отут свій дзьоб розкрила Утоку, И прийшов йому кінець…

Усе в цьому вірші смішить маленьких слухачів: і оголошення у формі запрошення на дверях аптеки: “Заходь, ведмідь не з’їсть”, і комічні портретні характеристики звірів. Сама рима в поета іноді перетворюється в спосіб гри. Про неї дійсно можна сказати “пустунка-рима”. Завдяки простоті й чіткості її звучання діти відразу запам’ятовують вірш напам’ять. З віртуозною вигадкою поет використає внутрішню риму й каламбури. Іноді Михалков обходиться без рими, тримаючи весь вірш на одному ритмі (“Одна рима”), хоча взагалі неримовані вірші для його поезії нехарактерні

На іронічній грі слів будується й “Пташиний двір” (обоє вірша – майстерні переклади з Юліана Тувима):

Гусак сказав, що ви не Утоку, Що у вас катар шлунка, Що ваш Селезень дурень Тільки знає: кряк так кряк!

Тут усе засновано на чергуванні звукоподражаний, переосмисленні слів і зорових образів. Це особливо цікаво дітям, що так чуйно реагують на розходження значеннєвих відтінків слова. Граючи словами, дитина освоює словникове багатство рідної мови, знайомить із його багатозначністю

Живаючи, розмовне мовлення у віршах Михалкова – один із засобів досягнення поетичної щирості. Використовуючи розмовну лексику, поет передає підвищену експресивність дитячого мовлення, що буяє безліччю емоційних відтінків. При цьому розмовна лексика ніколи не буває стилістично зниженої. Вона простий, конкретний і емоційний засіб вираження ідеї, настрою, задуму поета

Михалков Не просто входить у мир читач^-дітей. Він дозволяє їм насолоджуватися сміхом над своїм ліричним героєм. Дитина може дивитися на його героїв з висоти свого життєвого досвіду. Не принижуючи дітей настирливим моралізуванням, поет дає їм можливість эстетического насолоди сміхом над пороками характерів, ситуаціями, положеннями. По суті, це емоційне заперечення всього поганого. Причому сміх Михалкова в дитячих віршах найчастіше добрий. Це сміх любові, а не ненависті, доброти, а не зловтіхи. Поет закоханий у своїх героїв, незважаючи на всі них недоліки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сергій Володимирович Михалков

Categories: Нові твори

Links