Розкриття прислів’я “Слово не стріла, а разить”

Людині понад дане велике чудо – уміння говорити. Наше мовлення – це відбиття наших думок, учинків, поглядів, переконань, нашого духовного миру. Без великого дарунка мовлення людина втратила б більшу частину самого себе. За допомогою слова ми можемо відстоювати власну думку, переконувати, сперечатися

За допомогою слів ми можемо повідати іншим людям свої самі потаєні думки. Безцінність людського мовлення відбита в численних мудрих висловленнях, прислів’ях, приказках різних країн і культур. “Живе слово вчить”, – говорить

антична мудрість. “Ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово”, – затверджували древні індійці. “Хто не соромиться сказати, той і зробити не постидится”, – говориться в абхазькому прислів’ї. Чимало вчених, мислителів, філософів, письменників звеличували значення слова. “Слово – тінь справи”, – утвер-ждалдемокрит. “Слово є образ справи”, – підтверджував Солок. “Мовлення – тіні вчинків”, – погоджувався з ними Б. Грасиан. “Опануй справою, слова найдуться”, – вторив Катон. “Слово є вчинок”, – підсумовував Л. Н. Толстой. Але чи завжди людина використає слово

в благо – собі й іншим? На жаль, життя переконує нас вобратном.

Якщо ми звернемося до древніх книг, прочитаємо виречення древніх мудреців, то побачимо, що в старі часи слову приділялася значна роль у житті людини. Жоден поважаючий себе людина не посмітила б сказати необдумане слово, кинути фразу на вітер. Древні люди завжди ретельно продумували все, що вони говорять, – для того, щоб кожне слово досягло мети й зробило саме той вплив, що у нього закладене. А що ж зараз? Ми граємо словами, як повітряними кульками. Ми вимовляємо цілі мовлення, які насправді – лише порожнє коливання повітря. Ми використаємо слова для того, щоб болючіше скривдити, образити, принизити іншої людини. І дуже рідко, на жаль, ми використаємо мовлення для вираження теперішніх почуттів

Куди ж іде наше суспільство? Чому силу слова ми так часто стали використати в зло, на шкоду? Ще древні філософи помітили, що людське мовлення може бути грізною зброєю. За допомогою слова вчені, мислителі боролися один з одним, щоб довести свою правоту. І, напевно, люди самі не помітили, як слова стали використати не з метою підтвердження власних достоїнств, ас. метою приниження достоїнств іншої людини. Бути може, ми просто невірно зрозуміли й переосмислили досвід великих попередників, направили їхнього досягнення в області слова зовсім не в те русло, тим самим перетворивши великі, мудрі, сильні слова в безсторонні, а те й у лайки?

Слово – це дійсно грізна зброя. Їм споконвіків користуються великі письменники для того, щоб відкрити людям правду, указати пороки, викрити зло, неуцтво, фальш, жорстокість

Уміле використання мови дає можливість цим талановитим людям за допомогою декількох слів висловити те, що іншому не під силу виразити цілою тирадою, цілим пихатим мовленням. “Оригинальнейшие письменники новітнього часу оригінальні не тому, що вони підносять нам щось нове, а тому, що вони вміють говорити про речі так, начебто це ніколи не було сказано раніше”,- писав В. Гете. Візьмемо, приміром, байки Крилова. У них автор настільки влучно, коротко, але точно відображав всі пороки людської душі, всі недоліки суспільного устрою, що багато рядків його байок стали крилатими вираженнями, увійшли в народне мовлення й аж до наших днів продовжують служити великій справі моральності й моралі. Великий знавець російського поетичного мовлення вмів з неповторною майстерністю передавати саму суть явища, малювати яскравої, барвисті, картини:

Турбот Мавпі повний рот: Опецьок вона те понесе, Те так, то сяк його обхопить Те поволочет, те покотить…

Не тільки фразами, не тільки окремими реченнями, але й самим звучанням слова байкар міг передати свої думки, почуття, оголити й показати самі порочні й безсторонні риси:

И щільно так він тріснувся на царство, Що ходенем пішло трясинно державу: Із всіх Жаби ніг Злякано пометались, Хто як встиг, куди хто міг…

В. А. Жуковський писав про цю унікальну здатність поета: “Краса складається в митецькому з’єднанні односкладових слів, які своєї гармониею представляють перегони й стрибання”. А як влучно й красиво писав Крилов про волю духу й думки, розвінчуючи всього лише декількома словами рабську мораль:

Дарма про себе ти багато так мрієш! Хоч високо, але ти на прив’язі літаєш… А я, хоч, щоправда, невисоко, Зате лечу. Куди хочу

Подібних щирих майстрів слова в російській літературі чимало. Державін, Фонвізін, Грибоєдов, Гоголь, Чехов, Островський, Пушкін… Цей ряд можна продовжувати досить довго. Всіх великих діячів літератури поєднує одне – вони вміли використати влучне, яскраве, живе російське слово у своїх високих цілях – з метою виховання моральності, викриття пороку й неправди й демонстрації щирих людських цінностей. От у кого ми дійсно повинні вчитися майстерності володіння мовою! Як мені хочеться зупинити однолітків, що часто свариться один з одним, що кривдять один одного необдуманими словами! Мені хочеться сказати їм: “Послухайте! Наша Мова настільки багата й прекрасний! У ньому стільки є слів, які можуть виразити абсолютно всі наші емоції, почуття! У ньому стільки слів, здатних подарувати щастя, радість, змусити задуматися! Навчитеся ж користуватися цими прекрасними словами – і якщо ви хочете боротися з несправедливістю, указувати на недоліки, те влучне російське слово стане вашою незамінною зброєю. Тільки користуватися цією зброєю потрібно обдумано, обережно, з розумом!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Розкриття прислів’я “Слово не стріла, а разить”

Categories: Нові твори

Links