Розкриття образа в романі: доля Мармеладова

Одна з головних особливостей творів Достоєвського – це те, що персонажі є героями-ідеологами. Так, наприклад, Родіон Розкольників захоплений теорією, суть якої в поділі людей на “право имеющих” і “тварин тремтячих”. Про те, що “ми все дивимося в Наполеони”, писав ще Пушкіна, але Достоєвський втілив цю ідею у своєму романі

У романі “Злочин і покарання” зображуються картини соціальних страждань міської бідноти. Крайня вбогість характеризується тим, що “іти більше нікуди”. Це й доля Катерини Іванівни, що залишилася

після смерті чоловіка із трьома малолітніми дітьми. “Плачу, і ридаючи, і руки ламаючи”, вона прийняла речення Мармеладова, “тому що нікуди було йти”. Це й доля самого Мармеладова. “Адже потрібно ж. щоб у всякої людини було хоч одне таке місце, де і його потис їв і”.”… А пошкодує нас той, хто всіх пошкодував і все розумів, він єдиний, він і суддя”.

Трагедія батька, змушеного прийняти падіння дочки; доля Соні, що зробила “подвиг злочину” над собою заради любові до близького; мучення дітей, що виростали в брудному куті, поруч із п’яним батьком і вмираючою матір’ю, ключові сцени життя

петербурзьких “низів”.

ЧиПрипустимо заради щастя більшості знищень “непотрібного” меншостей? Достоєвський всім художнім змістом роману відповідає “ні” і послідовно спростовує теорію Раскольникова: якщо одна людина привласнює собі право фізичного знищення непотрібних меншостей заради щастя більшості, те “простої арифметики” не вийде: крім баби процентщици Розкольників зненацька вбиває й Лизавету-Ту сам принижену й ображену, заради якої) як він намагається вселити собі, він і пішов на злочин

Якщо Розкольників і йому подібні беруть на себе таку високу місію захисників принижених і ображених, то вони неминуче повинні вважати себе людьми незвичайними, котрим усе дозволено. Якщо дозволити собі “кров по совісті”, то неминуче перетворишся у Свидригайлова. Свидригайлов той же Розкольників, але вже остаточно “виправлений” від усяких забобонів. Свидригайлов перепиняє Раскольникову всі шляхи, ведучі не тільки до каяття, але навіть просто до офіційної явки з винної. І не випадково тільки після самогубства Свидригайлова Розкольників учиняє цю явку сповинной.

Достоєвський виступає проти бунту як такого. Шлях у моральному вдосконалюванні кожної людини. Найважливішу роль у романі грає образ Соні Мармеладовой. Діяльна любов до ближнього, здатність відгукнутися на чужий біль (особливо що глибоко виявився в сцені визнання Раскольникова в убивстві) робить образ Соні ідеальним. Саме з позиції цього ідеалу в романі й вимовляється вирок. Для Соні всі люди мають однакове право на життя. Ніхто не може домагатися щастя, свого або чужого, шляхом злочину. Соня, по думці Достоєвського, втілює народний початок: терпіння й смиренність, безмірну любов кчеловеку.

Рятує й возз’єднує людини, що переступила, з Богом тільки любов. Сила любові така, що вона може сприяти; порятунку навіть такого нерозкаяного грішника, як Розкольників

Думка про недоторканність будь-якої людської особистості відіграє головну роль у розумінні ідейного змісту роману. В образі Раскольникова Достоєвський стратить заперечення самоцінності людської особистості й показує, що будь-яка людина, у тому числі й огидній бабі процентщица, священний і недоторканний, верб цьому відношенні люди рівні

Автор дуже докладно й детально описує його вбогу, задушливу комірку, розташовану під самим дахом, що більше нагадує шафу, чим квартиру. Ця малюсінька клетушка кроків у шість довжин, із запиленими жовтими, що відклеюються від стін шпалерами й низькою стелею, що давить, відтворить атмосферутесноти й безвихідності, що підсилюється описом задушливого липневого дня в Петербурзі. Фігура чудово гарного юнака, одягненого в лахміття, дивно гармоніює з огидним і смутним колоритом ремісничого кварталу, з нестерпним смородом з распивочних, у яких коротали час бідні чиновники й цехові робітники. Скрізь тіснота, духота, скупченість людей, змушених тулитися в убогих квартирках, що ще більше збільшує почуття духовної самітності в юрбі. Люди роз’єднані й озлоблені, підозрілі й недовірливі. Вони втрачають здатність до жалості й жалю, і це яскраво проявляється в реакції відвідувачів распивочной на п’яну сповідь бідного чиновника Мармеладова. У його оповіданні про свою долю розвертається страшна життєва Драма людини, якого роздавив і скалічив жорстокий мир. Душу нормальної розумної, совісної людини не може винести щоденних принижень, коли доводиться бути безмовним свідком образи власної дружини, бачити голодних дітей, знать, що дочка, чиста, чесна дівчина, живе по жовтому квитку. Переповнений стражданнями Мармеладов нічого не жадає від слухачів, крім простої людської участі. Але його щира, схвильована сповідь викликає тільки хихикання й глузлива цікавість, у якому виразно проступає презирство

Взагалі саме на прикладі сім’ї Мармеладових у значній мірі розкривається тема принижених і ображених людей, їхніх численних нещасть в “цієї чудовій і прикрашеної численними пам’ятниками столиці”. Так виникає в романі образ Петербурга, холодного, мертвотного міста, що равнодушно дивить на горе й страждання людей. Чудова панорама російської столиці ще більше підкреслює вбогість, безвихідність положення мешканців петербурзьких нетрів. Строгі, вишукані лінії розкішних будинків оттеняют убогі закоптілі кімнати з дірявими простирадлами й обдертим диваном, в одній з яких тулиться сім’я Мармеладових. Мир принижених і ображених у романі багатоликий і різноманітний. Доля Катерини Іванівни, до межі змученої й засмиканої жінки, що намагається навести чистоту в убогій квартирці, що не знає, чим нагодувати голодних дітей, не схожа на долю її пасербиці Соні, що йде на панель, щоб допомогти сім’ї. Драматичне життя сестри Раскольникова, красуні Дуни, що змушена терпіти знущання й незаслужену ганьбу, маючи гордість і самолюбством брата. Усюди покалічені, зламані долі, причина яких – постійний, безвихідний нестаток, страшні умови життя, неварті людини

Всі ці приклади закономірно приводять до висновку про неможливість у цьому жорстокому світі жити по нормах загальнолюдської моралі. Бідність, безправ’я, приниження штовхають людей на порушення християнських заповідей. Герой роману Достоєвського рано або пізно виявляється перед вибором: умерти або жити ціною поступок перед совістю?.. До цього миру неприло-жими загальноприйняті моральні закони. Якби Сонечка Мармеладова не стала жити по жовтому квитку, її сім’я вмерла б з голоду. Коли Розкольників у бесіді з нею говорить про самогубство як про єдино гідний вихід, його слова раптом перериває тиха репліка Соні: “А с ними-те що буде?” Виходить, любов до ближнього позбавляє її навіть такого виходу, як смерть. Щоб допомогти мачусі і її дітям. Соня фактично вбиває себе як особистість, але дивним образом зберігає й чистоту, і цілісність, і високу моральність. Її злочин виправданий християнською любов’ю до людей, готовністю ксамопожертвованию.

Сестра Родіона Раскольникова Дуня готова вийти заміж за процвітаючого ділка Лужина, не люблячи його, а виходить, свідомо прирікаючи себе на життя, позбавлену радості. Вона зважується на цей крок по тій же причині, що й Соня, – витягтися сім’ю з убогості, допомогти братові завершити утворення в університеті. Виходить, у світі принижених і ображених, незважаючи на жахаючі умови життя, люди здатні зберегти шляхетність, любов, жаль, великодушність. Зображуючи мир петербурзьких нетрів, письменник не тільки випробовує жалість і співчуття до знедолених і принижених людей, але й захоплюється їх чудовими людськими якостями, які сутужніше всього зберегти в нестерпні умовах

Таким чином, тема принижених і ображених органічно пов’язана з теорією Раскольникова не тільки тому, що вона породжена жорстокістю навколишнього світу і є свого роду бунтом проти нього. У цьому ж світі існують і любов, і жаль, і бажання допомогти ближньому. І це наповнює письменника вірою в можливість побудови суспільства, у якому люди будуть “знемагати від любові друг до друга”. Тільки любов, а не насильство, – єдиний можливий шлях для досягнення гуманного, справедливого суспільства. У цьому, по-моєму, зміст роману великого російського письменника


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Розкриття образа в романі: доля Мармеладова

Categories: Нові твори

Links