Провінційна преса Іспанії

Але, як би, не був великий розвиток столичної преси, воно все-таки анітрошки не заважає їй розвиватися в, те, же час і в провінціях. Майже у всіх маломальских значних містах Пиренейскаго півострова існують свої друковані органи, ревно покровительствуемие заможним класом і службовці виразниками місцевих потреб, інтересів, прагнень і поглядів

Так у Барселоні є своя власна журналістика, з такою ж своєрідною фізіономією, як і сама вона. Відомо, що каталонська столиця має мало загального з Мадридом, із цим містом Ведмедя й Мадроньо (madrono {Madronо

– відомий рід ягоди. Так називають в Іспанії місто Мадрид із самаго його підстави.}). Насамперед, Барселона може вважати себе промисловим і торговим центром: y її є теперішні фабрики, теперішня обробна промисловість, сьогодення робоче населення, тому всі питання, що стосуються виробництва, заробітної плати, капіталу, збуджують там живейший інтерес. Звідси зовсім особливий характер каталонської журналістики, що різко відрізняється від столичної; у ній постійно відчувається як би мовчазний докір мадридському населенню, ледачому й безтурботному, звиклому, у більшості, не розраховувати на свої сили, a користатися із

усякої можливості жити винятково на загальнонаціональний бюджет

Ми згадували вже o Diario de Barcelona, називаною також Газетою Бруси, no імені її видавця. Це орган винятково каталонської буржуазії, розсудливий-помірний, з легким фарбуванням лібералізму, що нагадує наш Journal des Debats. Своїм напрямком він очевидно відділяється від католицької й монархічної партії, досить ще сильної в гористих місцевостях Верхньої Каталонії, але все-таки міцно коштує за перевагу багатих класів і боїться всього, що тільки може повести до торжества демократії. Редактор і співробітники Diariode Barcelona належать до розряду тих ліберальних консерваторів, які зупинилися на конституційній монархії, і не зважуються йти далі по шляху республіки

Ha ряду із цією щоденною газетою, дуже розповсюдженої й що зуміла встояти проти всіх революцій, у Барселоні існує багато інших періодичних видань: кожна партія мала там свій особливий друкований орган, за кращих часів іспанського вільнодумства, кожна партія мала там свій особливий друкований орган, не крім навіть і соціалістичного; жаль тільки, що загальний рівень розумового розвитку в робітничих класах не настільки ще високий, щоб вони могли самостійно відбирати плевели від пшениці, внаслідок чого їм нерідко підносять безумовно шкідливі доктрини, і вони приймають їх по своєму невіданню. Втім, це зло ще поправне, і, з успіхом освіти, все повинне буде змінитися, тому що каталонський народ по своїй природі дуже обдарований, тямущого й здатний до швидкого вдосконалювання

Валенсія теж має свою журналістику, як і Барселона; y її є й своя обробна промисловість (переважно шовкові вироби), cвое робоче населення, a отже всі питання праці й капіталу далеко не байдужні й для цієї провінції. Однак періодична преса не могла придбати в ній такого великого значення, як у Барселоні; це пояснюється тим, що населення Валенсії значно уступає каталонському й у чисельності, і в загальному добробуті; до того ж марновірний, усе ще фанатичний дух хліборобів Гуэрти особливо туго піддається впливу друкованого слова

У журналістиці Севільї й Кадикса відразу відчувається живий, жагучий, повний одушевления андалузький характер: вона вразлива, гаряча, поетична, як і саме тубільне населення, вірна своїм старим традиціям, тверда у своїх головних принципах, здатна швидко запалюватися й так само швидко остигати, приходячи в зневіру, уважаючи всі загиблої при кожній невдачі. Саме тут-те й народжувалися ті публіцисти, якими особливо пишалася згодом мадридська преса

Навпроти, у всіх періодичних виданнях Оантандера, Вильбао, Овиедо й Короньи відбивається характер північних провінцій з його суворою серйозністю. Ви не знайдете ні однієї загальної риси між цими біскайськими, астурийскими, галицькими газетами й андалузькими: наскільки останні живі, дотепні, невимушено граціозні, наскільки перші сухі й монотонні до нудьги. Так, якби вони отрешились від надмірної легкості, a інші запозичили y їх життя й розмаїтості, тоді суспільна думка на Пиркнейском півострові зробила б значний крок уперед по шляху прогресу

Про поточну пресу інших провінційних міст майже не варто згадувати, відзначимо, однак, той загальний факт, що всяка місцевість, що нараховує y себе від 10 до 20,000 населення (а таких чимало в Іспанії), неодмінно намагається обзавестися своїм власним друкованим органом. Ми, звичайно, не бачимо тут нічого дурного: жаль тільки, що це веде до децентралізації розумових сил, a, отже, і до зменшення їхньої продуктивності. Було б, зрозуміло, вигідніше для всіх, якби преса, як і всяке промислове підприємство, діяла більше зосереджена, a не дробилася б до нескінченності


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Провінційна преса Іспанії

Categories: Нові твори

Links