Професійна армія США

Соціально-економічні аспекти переходу до професійної армії в США. КОМПЛЕКТУВАННЯ збройних сил на добровільній основі – стара американська традиція, що бере початок ще з XVIII століття. У післявоєнний період у структурі спеціальностей військовослужбовців рядового й сержантського складу відбулися істотні зрушення. Частка фахівців з електроніки зросла більш ніж в 3 рази, технічних – в 2 рази, військовослужбовців із загальним вишколом, включаючи бойові спеціальності, знизилася на 8 %.

Поряд з ростом числа спеціальностей, що вимагають професійних

знань, збільшилися витрати на навчання і його строки. Якщо в 50-х роках на підготовку пілота винищувача F-84 було потрібно більше 69 тис. доларів, то в 80-х тільки первинна літна підготовка одного військовослужбовця обходилася вже в 370 тис. доларів, а льотчика-винищувача – 1, 8-1,9 млн. доларів. Строки навчання класних фахівців виміряються тепер не тижнями й місяцями, як раніше, а роками.

Очевидно, що дані фактори роблять сильний вплив і на систему комплектування збройних сил особовим складом. Заклична система в силу деяких важливих характеристик (короткі терміни служби, психологічна мотивація призовників і

т. д.) мало пристосована до нинішнього рівня професійних вимог. Добровільний принцип наймання на строк від 3-х до 6-і років з можливістю його продовження краще задовольняє цим вимогам.

У числі позитивних моментів, у добровільних збройних силах більше частка рядових і сержантів, що уклав контакти на другий строк, у результаті чого знизився рівень їхньої змінюваності. Це привело до зменшення потреби в прийомі новобранців, скоротило витрати на їхнє навчання й переміщення військовослужбовців. Однак більші побоювання викликала ймовірність падіння інтелектуального рівня новобранців і військовослужбовців у цілому.

Гладкому й безболісному переходу до найманої системи комплектування збройних сил сприяли загальна ситуація в країні: вивід військ з В’єтнаму дозволив скоротити числен. збройних сил, крім того, особливий вплив зробили падіння престижу військової служби й широкі антивоєнні настрої серед американської громадськості, обумовлені непопулярністю війни в Індокитаї.

Невід’ємним елементом переходу до найманої системи комплектування було вдосконалювання структури збройних сил. Зменшення їхньої чисельності проводилося в основному за рахунок допоміжних і сил, що забезпечують. З метою підвищення ефективності використання людських ресурсів була скорочена частка високооплачуваних категорій військовослужбовців, деякі військові посади були замінені цивільними.

Завдяки повністю добровільному принципу комплектування значно скоротився щорічний набір рекрутів у регулярні сили.

У США при оцінці якості новобранців використовуються два критерії: частка имеющих середню освіту й частка тих, хто по інтелектуальному рівні потрапив у перші 3 групи (усього 5) при проведенні спеціального кваліфікаційного тесту. Перевірці піддаються всі кандидати: особи з 4-й групи приймаються обмежено й тільки на певні посади, з 5-й групи в збройні сили не приймаються.

Рівень освіченості новобранців має велике значення, тому що втрати протягом першого терміну служби новобранців із середньою освітою в 2 рази нижче, ніж в інших групах. У зв’язку із цим конгрес прийняв закон про те, що як мінімум 65 % новобранців-чоловіків повинні бути з дипломами про середню освіту.

Таким чином, у результаті переходу до добровільного принципу комплектування чисельність регулярних збройних сил США зменшилася на 213 тис. чоловік, знизився рівень змінюваності військовослужбовців першого терміну служби, збільшилася частка рядових і сержантів, а також підвищився інтелектуальний рівень новобранців.

Витрати по статті “Зміст військовослужбовців” за перші 3 роки в поточних цінах виросли на 5,6 %, а в постійних цінах скоротилися на 19 %.

Військово-політичне керівництво США вважає найману систему набору досить ефективної. По оцінках закордонних фахівців зміст збройних сил такої ж ефективності щорічно обходилося б США в на 2,5 млрд. доларів дорожче.

Військові засоби масової інформації США являють собою розгалужену й досить гнучку систему, що виконує інформаційні, виховну й освітню функції, споює особовий склад навколо ідей відданості американському способу життя, формує певні орієнтири в процесі рішення завдань повсякденної діяльності військ. Через них здійснюється постійний ідейно-психологічний вплив на конкретні аудиторії військовослужбовців як у США, так і за рубежем.

У сухопутних військах і ВВС питання діяльності засобів масової інформації вирішуються спеціально створеними службами по зв’язку із громадськістю, а у ВМС службою інформації. Загальна чисельність фахівців зі зв’язку із громадськістю становить приблизно 7-7,5 тис. чоловік. Крім того, для роботи в цій сфері активно залучаються цивільні службовці.

Комплектування служби вироблятися в основному військовослужбовцями, що пройшли підготовку в спеціальних навчальних закладах, насамперед у школі інформації збройних сил США. Вона перебувати у Форт-Бенджамин Харисон (штат Індіана) . Строк навчання 10 тижнів.

Під керівництвом служб по зв’язку інформаційні центри покликані забезпечувати потреби міністерств видів збройних сил у пропагандистських матеріалах для печатки, радіо, телемовлення, і т. д.

1) Друковані періодичні видання.

Особливістю військових періодичних видань є те, що практично всі їхні співробітники – колишні військовослужбовці (відставники) . Вони професійні журналісти, фахівці зі зв’язку із громадськістю, мають вище утворення й наукові стипендії. Засоби на йдуть від передплатників (передплатна ціна на рік 20 доларів, для членів асоціації – 10) . Кормі того, видання одержують не малий прибуток від реклами: річний дохід становить до 5 млн. доларів. Одна четирехцветная сторінка реклами в “Арми” коштує понад 4 тис. доларів. Гроші йдуть до фонду асоціації.

2) Радіомовлення й телебачення.

Радіо – і телевізійна система Пентагона є найбільшою у світі по моці й охопленню аудиторії. Вона розташовує майже 300 наземними радіо – і тілі станціями (крім того 70 установлені на кораблях) , основна їхня частина за межами США. Аудиторія тільки служби радіомовлення й телебачення ВВС становить 250 млн. чоловік.

Всі відомості, що надходять із районів бойових дій, повинні бути пропущені через військову цензуру й фахівців зі зв’язку із громадськістю. Це викликано негативним впливом засобів масової інформації на суспільну думку при висвітленні бойових дій у період війни в Індокитаї. Із цією метою під час подій у Перській затоці був створений національний центр новин міністерства оборони. Це дозволило сконцентрувати увагу американської й світової суспільної думки на тих моментах проведення операції “Бура в пустелі”, які військове керівництво США вважало найбільш важливими. Сам хід війни в Перській затоці і його висвітлення американською пресою грунтувалися насамперед на пропаганді позитивних елементів участі збройних сил США в бойових діях за межами країни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Професійна армія США

Categories: Нові твори

Links