Продовження переказу сюжету “Ревізор”. Висновок

Дія п’яте. Городничий і Ганна Андріївна віддаються мріям про своє Майбутнє, про те, що жити вони будуть у Петербурзі (“Як можна тут залишатися!”), що згодом можна “влізти в генерали”. Ганна Андріївна хоче, щоб її будинок був перший у столиці, а в її кімнаті стояв такий аромат, що в неї не можна було б увійти, не замруживши ока. По наказі городничего до нього з’явилися купці. Він обрушується на них із грубою лайкою за те, що вони посмітили на нього скаржитися

” чиЗнаєте,- говорить він їм,- що той самий чиновник, якому ви скаржилися,

тепер жениться на моїй дочці? Що? а? що тепер скажете? Тепер я вас… в!” Вилаявши їх, проникливо викривши при цьому їхня плутня, хабарництво й казнокрадство, городничий нагадує купцям, що видає дочку не за якого-небудь простого дворянина. “Щоб поздоровлення було… розумієш?”

Один за іншим до городничему є чиновники й поздоровляють його з радісною подією. Але зненацька для всіх справа приймає новий зворот. Вбіг захеканий поштмейстер з роздрукованим листом у руці: “Дивна справа, добродії! Чиновник, якого ми прийняли за ревізора, був не ревізор!” З’ясувалося, що поштмейстер, що завжди розкривав

і читав листа, наткнувся на послання Хлестакова Впетербург.

Поштмейстер починає вголос читати лист, з якого стає ясно, ким у дійсності був його автор. Хлестаков дає уїдливі характеристики тим, хто так захоплено приймав і обласкивал його: “городничий – дурний, як сивий мерин”, “наглядач за богоугодним закладом Земляника – доконана свиня в ярмулці”, “доглядач училищ протухнул наскрізь луком”, “суддя Ляпкин-Тяпкин у найсильнішому ступені моветон”.

Більше всіх вражений городничий. Він не може отямитися: “Геть коли зарізав так зарізав! Убито, убитий. Зовсім убитий! Нічого не бачу. Бачу якісь свинячі рила замість осіб, а більше нічого… Як я… як я, старий дурень? Вижив, дурний баран, з розуму!.. Тридцять років живу на службі; жоден купець, ні підрядник не міг провести, шахраїв над шахраями обманював, пройдисвітів і шахраїв таких, що все світло готові обікрасти, піддягав на уду. Трьох губернаторів обдурив!.. Що губернаторів! Нема чого й говорити про губернаторів… От дивитеся, дивитеся, увесь світ, все християнство, усе дивитеся, як обдурений городничий! Дурня йому, дурня, старому негідникові! (Загрожує собі самому кулаком) Эх ти, толстоносий! Бурульку, ганчірку прийняв за важливу людину! Геть він тепер по всій дорозі заливає дзвіночком! Рознесе по всьому світлу історію; мало того, що підеш у посміховище… найдеться писака, писака, у комедію тебе вставить… і будуть усе скалити зуби й бити в ладоши. Чому смієтеся? – Над собою смієтеся!.. Эх, ви!.. Я б всіх цих писак! В, писаки, ліберали прокляті! чортове насіння! Вузлом би вас усіх зав’язав, у борошно би стер вас всіх, так чортові в підкладку! у шапку туди йому!.. Дотепер не можу отямитися. От, справді, якщо Бог хоче покарати, так відніме колись розум. Ну що було в цьому вітрогоні схожого на ревізора? Нічого не було. От просто ні на полмизинца не було схожого – і раптом усе: ревізор, ревізор! Ну хто перший випустив, що він ревізор? Відповідайте!”

Загальний гнів обрушується на Добчинского й Бобчинского. Обмануті й обібрані Хлестаковим чиновники навперебій обсипають їхньою лайкою: “пліткарі міські”, “брехуни прокляті”, “тріскачки”, “сороки короткохвості”, “нехлюї”, “ковпаки”, “зморшки короткобрюхие”. Розгублені й перелякані Добчинский і Бобчинский безпомічно намагаються звалити провину один на одного. У цей час у кімнату входить жандарм і говорить, звертаючись до городничему: ” чиновник, ЩоПриїхав по іменному велінню з Петербурга, вимагає вас ця ж година до себе. Він зупинився в готелі”.

“Вимовлені слова вражають як громом усіх. Звук здивування одностайно излетает з дамських вуст; вся група, раптом перемінивши положення, залишається в скам’янінні”. Треба німа сцена


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Продовження переказу сюжету “Ревізор”. Висновок

Categories: Нові твори

Links