Проблематика роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”

Роман М. Булгакова ” Майстер і Маргарита ” – складний, багатоплановий добуток. Автор зачіпає в ньому корінні проблеми людського буття: добра і зла, життя і смерті. Крім того, письменник не міг залишити без уваги проблеми свого часу, коли ламалася сама людська Природа. Насущною була проблема людського боягузтва. Автор вважає боягузтво одним із самих великих гріхів у житті. Ця позиція виражається через образ Понтія Пілата. Прокуратор розпоряджався долями багатьох людей. Ієшуа торкнув прокуратора щирістю і добротою. Однак Пілат не послухався

голоси совісті, а пішов на приводу у юрби і стратив Ієшуа. Прокуратор злякався і за це був покараний. Йому не стало спокою ні вдень ні вночі. От що сказав про Пілата Воланд: “Він говорить, – пролунав голос Воланда, – те саме, він говорить, що й при місяці йому немає спокою і що в нього погана посада. Так говорить він завжди, коли не спить, а коли спить, то бачить те саме – місячну дорогу і хоче піти по ній і розмовляти з арештантом Га-Ноцрі, тому що, як він затверджує, він чогось недоговорив тоді, давно, чотирнадцятого числа весняного місяця. Але, на жаль, на цю дорогу йому вийти чомусь не вдається і до
нього ніхто не приходить. Тоді, що ж поробиш, доводиться розмовляти йому із самим собою. Втім, потрібна яка-небудь розмаїтість, і до свого мовлення про місяць він нерідко додає, що найбільше у світі він ненавидить своє безсмертя і нечувану славу”.

І Понтій Пілат мучиться Дванадцять тисяч місяців за один місяць, за ту мить, коли він злякався. І тільки після довгих мучень і страждань Пілат нарешті отримує прощення. Заслуговує на увагу в романі і проблема надмірної самовпевненості і безвір’я. Саме за невір’я в Бога був покараний голова правління літературної асоціації Михайло Олександрович Берліоз. Берліоз не вірить у силу Всевишнього, не визнає Ісуса Христа і намагається всіх змусити думати так само, як він. Берліоз хотів довести Бездомному, що головне не в тім, який був Ісус – поганий або гарний, а в тім, що Ісуса до цього як особистості не існувало на світі, і всі оповідання про нього – просто вигадка. “Немає ні однієї східної релігії, – говорив Берліоз, – у якій, як правило, непорочна діва не зробила б на світло бога, і християни, не видумавши нічого нового, точно так само здерли свого Ісуса, якого насправді ніколи не було в живих. От на це-то і потрібно зробити головний упор”. Берліоза не може переконати ніхто і ніщо. Не зміг переконати Берліоза і Воланд. За цю впертість, за самовпевненість покараний Берліоз – гине під колісьми трамвая. На сторінках роману Булгаков сатирично зобразив московських жителів: їхній побут і долі, повсякденне життя і турботи.

Воланду цікаво, якими стали мешканці Москви. Для цього він влаштовує сеанс чорної магії. І робить висновок, що не тільки жадібність властива їм, у них жваво і милосердя. Коли Жоржу Бенгальському Бегемот зриває голову, жінки просять повернути її нещасному. І Воланд говорить: “Ну що ж, – задумливо відгукнувся той, – вони – люди як люди, люблять гроші. Але адже це завжди було… людство любить гроші, із чого б вони не були зроблені, чи із шкіри, чи із паперу, із бронзи або золота. Ну, легковажні… ну, що ж… і милосердя іноді стукається в їхні серця… звичайні люди… загалом, нагадують колишніх… квартирне питання тільки зіпсувало їх…”.

Роман “Майстер і Маргарита” – про велику любов, про самітність, про роль інтелігенції в суспільстві, про Москву і москвичів. Він розкривається читачеві в нескінченній розмаїтості тем і проблем. І тому добуток буде завжди сучасним, цікавим, новим. Його будуть читати і цінувати в усі століття і часи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблематика роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”