Проблема вибору в трагедії “Гамлет”

Для мислячого людини проблема вибору, особливо якщо Мова йде про вибір моральному, завжди важка й відповідальна. Безсумнівно, кінцевий підсумок визначається рядом причин і в першу чергу ціннісною системою кожної окремої особистості. Якщо у своєму житті людин керується вищими, шляхетними поривами, він, швидше за все, не зважиться на антигуманний і злочинний крок, не порушить відомі християнські заповіді: не убий, не укради, не прелюбодействуй і т. д. Однак у трагедії Шекспіра “Гамлет” ми стаємо свідками трохи іншого процесу. Головний герой

у пориві мести вбиває кількох людей, його вчинки викликають неоднозначні почуття, але осуд у цьому ряді коштує на останнім місці

“Бути або не бути, от у чому питання”, – сумніву терзають головного героя аж до фінальної сцени. Він вражений тими подіями, які нежданно-негаданно обрушилися на його голову. Смерть батька в результаті кровожерливого й підлого вбивства, зрадництво матері, що, здавалося, так любила батька, але менше ніж через два місяці вийшла заміж за брата покійного й розділила з ним трон. Мати Гамлета важко назвати злочинницею, але в очах сина на ній лежить тяжка моральна провина: вона порушила

борг вірності, забувши покійного чоловіка

Гамлет бачить дві зради людей, зв’язаних сімейними й кревними узами: його матері й брата короля. Якщо вже найближчі люди переступають закони споріднення, то чого можна чекати від інших? Ілюзорні подання звалилися, і це змушує Гамлета по-новому глянути на навколишню дійсність. Мир навколо для нього не просто спохмурнів – він перевернувся, виявивши виворіт звичних цінностей, понять, ідеалів, які раптом придбали “подвійний зміст”, багатозначність. Перед ним з’являється маса недозволених питань, і головний з них: чи треба боротися з існуючою несправедливістю або варто примиритися з тим, яка життя?

Можна Припустити, що до страшних подій, що порушили його щиросердечний спокій, Гамлет був людиною цільним, його думки й воля не розходилися зі справою. З тих пор як Примара зажадала помститися кривдникові, Гамлет постійно відчуває протиріччя: його свідомість ясно говорить, що він повинен зробити, але йому не вистачає волі, рішучості. З іншого боку, можна припустити, що аж ніяк не відсутність волі залишає Гамлета довгий час без дії. Недарма тема смерті постійно виникає в його міркуваннях: вона перебуває в прямого взаємозв’язку з усвідомленням тлінності буття

Монолог “Бути або не бути” демонструє нам, що в душі Гамлета відбувається величезна внутрішня боротьба. Все происходящее навколо настільки огиднуло йому, що він покінчив би із собою, якби це не вважалося гріхом. Героя хвилює сама таємниця смерті: що вона таке – сон або продовження тих же борошн, якими повна земне життя?

… От у чому труднощі; Які сни присняться в смертному сні, Коли ми скинемо цей тлінний шум, – От що збиває нас; от де причина Того, що нещастя так довговічні Страх перед невідомістю, перед цією країною, звідки не вертався жоден подорожанин, нерідко змушує людей повернутися в реальність і не помишлять про безвісний край, звідки немає повернення

Міркування Гамлета перериваються у зв’язку з появою Офелии. Перед улюбленої, що отвергнули його, Гамлет відіграє роль божевільного. Його слова, на перший погляд, позбавлені змісту. Але чи можуть божевільному належати слова: “…влада краси скоріше перетворить чеснота з того, що вона є, у звідницю, ніж сила чесноти перетворить красу у свою подобу”. Чи любить він Офелию? Безсумнівно, любить. Але в критичний момент, перебуваючи на грані життя й смерті, на грані реального божевілля, викликаного тим, що він ніяк не може зважитися на помсту, Гамлет твердий до тієї, котра його зрадила. Він радить Офелии піти в монастир, при цьому гордість не дозволяє йому запитати, чим був викликаний учинок улюбленої

У пориві розчарування Гамлет, продовжуючи відігравати роль божевільного, зізнається: “До моїх послуг стільки гріхів, що мені не вистачає думок, щоб про неї подумати, уяви, щоб додати їм вигляд, і часу, щоб їх зробити”. Що, як не гіркота від зрадництва, говорить зараз вустами принца! В історії з Офелией Гамлет виявився перед вибором: як сильний і сміливий чоловік він міг простити дівчину, але обрав зовсім іншої шлях

Смерть продовжує хвилювати його уява. Ми пам’ятаємо, які думки в Гамлета викликав знайдений випадково череп придворного блазня Йорика. Нескінченно дотепний, пречудовий вигадник, тисячу разів він носив на спині маленького Гамлета. І от від нього нічого не залишилося: “Ступай тепер у кімнату до якої-небудь дами й скажи їй, що, хоча б вона нафарбувалася на цілий дюйм, вона однаково скінчить такою особою, – говорить Гамлет, – посмеши її цим”. У цьому епізоді поява Офелии, вірніше того тіла, що раніше звалося Офелией, не перериває міркувань Гамлета. Обурення принца викликає, що голосить у могилі сестри Лаэрт. Зрозуміло, що, незважаючи на гадану жорстокість стосовно Офелии, Гамлет почуває каяття совісті, зв’язуючи її шаленість зі своїми вчинками й словами. Його серце розривається від болю, і вся жовч, що скопилася, виливається на безутішного в горі Лаэрта.

Як мені здається, саме в цей момент, бачачи биткого в істерику Лаэрта, Гамлет приходить до очевидного дозволу своєї проблеми вибору, хоча його слова й приймають за марення безумця:

Ні, покажи мені, що готово ти зробити: Ридати? Терзатися? Битися? Голодувати? Напитися оцту? З’їсти крокодила? Я теж. Ти прийшов сюди, щоб пхикати? Щоб мені на зло в могилу зіскочити? Зарийся з нею заживо, – я теж.

Гамлет обвинувачує Лаэрта не в бездіяльності, а в тім, що його поводження абсурдно, безглуздо. Чи не так він сам ставив п’єсу перед з, дорікав матір? Чого він досяг цими вчинками? Тільки того, що ворог відчув небезпеку й почав удвічі більше зусиль для того, щоб знешкодити Гамлета. Погодившись на сутичку з Лаэртом, Гамлет надходить не як безумець. Однак оборотний увага: дух протиріччя тривожить його навіть у мить небезпеки. Гамлет надходить шляхетно, пропонуючи привселюдно вибачитися в заподіянні навмисного зла Лаэрту. Лаэрт говорить про неотмщенной потоптаної честі, але рухає їм аж ніяк не природна шляхетність: у його плани входить навмисне вбивство Гамлета. (По-перше, Лаэрт упевнений у своєму мистецтві фехтування, а по-друге, його зброя оброблена смертельною отрутою.) Можливо, Гамлет і не наніс би вирішального удару, але вищі сили розпорядилися справедливо: підступний Лаэрт був покараний і загинув від власної ж зброї

Не можна виправдати вбивство однієї людини іншим убивством, але необхідно пам’ятати, що для Гамлета були створені нестерпні умови. Він хотів жити, жити гідно, керуючись тільки законами справедливості, але навколишні, погрязшие у своїх гріховних спонуканнях, поставили життя Гамлета під погрозу. В очах читачів він залишається морально чистим, тому що переслідував шляхетні цілі, і зло, що він робив, завжди було відповіддю на підступи його супротивників

Загальновизнано, що Шекспір умів додати будь-якому сюжету, що навіть використався раніше, новий блиск, у привабливій для нього фабульної ситуації знайти щось глибоко життєве, що виражає дух сучасної йому Європи. Дивно, але цей дух сприймається й сучасними читачами: всі філософські Теми, підняті Шекспіром кілька сотень років тому, актуальні й у наш час


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблема вибору в трагедії “Гамлет”

Categories: Нові твори

Links