Проблема “маленького” людини в розповідях А. П. Чехова “Товста й тонкий”, “Смерть чиновника”

Треба перемогти в собі раба. А. Чехов Навіть на самому початку свого творчого шляху L П. Чехов не задовольнявся написанням просто смішних або забавних розповідей. Пильно вдивляючись в: навколишнє його життя, письменник виразно розумів, що навіть у повсякденному існуванні рядових людей тісно переплелися гумор і трагедія, але самі люди цього не бачать і не розуміють. Не придумуючи нічого незбутнього, Чехов немов підставляє дзеркало своїм сучасникам, сподіваючись, що “имеющий ока – побачить”. Такі й коротенькі розповіді “Товста й тонкий”

і “Смерть Чиновника”.

У першій розповіді ми стаємо свідками сцени зустрічі двох давніх друзів дитинства, які від несподіваного щастя не тільки “поцілувалися й спрямували один на одного ока”, але й “були приємно приголомшені”. З найперших рядків розповіді Чехов дає нам, на його погляд, дуже вичерпний опис приятелів: товстий і тонкий. Це немов є характеристикою їхнього суспільного становища, а у світі, де править чиношанування й тверда соціальна ієрархія, які й визначають все поводження людини, такого опису дійсно предосить, оскільки навіть імена стають Не важливі

Недовго триває щира

радість старих приятелів, із захватом витівки, що згадує, і витівки свого дитинства. Приємна бесіда двох колишніх однокласників перервана в момент, коли вони довідаються друг у другу чиновників несумісного статусу. Разюча зміна, що відбулася в тонкому, коли він чує, що його друг “уже до таємного дослужився” і має “дві зірки”.

Майстер деталі, Чехов з іронією описує, як особа тонкого “скривилося в усі сторони найширшою посмішкою”, а сам він “скулився, згорбився, звузився… Його валізи, вузли й картонки скулилися, поморщилися…” Моментально змінилася й Мова цієї людини – чого коштує одне його ” хи-хи-з!” Дарма товстий хоче зупинити це жалюгідне запобігання колишнього приятеля: “Ми з тобою друзі дитинства – і до чого отут це чиношанування!” Але як переконати людини, у якого на особі “було написано стільки благоговіння, насолоди й шанобливої кислоти”, що таємного радника “стошнило”.

Радісна, щира бесіда підійшла до логічного завершення. Як тонко й майстерно Чехов висміює подібних людей, навіть не прибігаючи до гротеску, а просто показуючи нам коротку замальовку громадського життя. Ще більше трагично закінчується розповідь “Смерть чиновника”, але несподівана кінцівка не тільки не знижує, але, навпаки, поглиблює сатиричне зображення ще одного “маленьких чоловік”. Вся справа в тому, що один раз, перебуваючи в театрі, “прекрасний екземпляр” Черв’яків випадково пчихнув на лисину сидячого перед ним статського генерала. І на цьому закінчилося його “блаженство” і почалося болісне “занепокоєння”.

Намагаючись переконати генерала (хоч він і “не мій начальник, чужий”) у тім, що його провина випадкова, Черв’яків починає своє переслідування з метою вибачення. Він пристає до генерала, давным давно простили його, у театрі, набридає йому в наступні дні, приходячи в приймальню, побоюючись страшних для себе наслідків і не бажаючи розуміти найпростіших людських слів. Зрештою він так набрид генералові, що вивів його із себе, спровокувавши на брутальність: “Пішов геть!!!” І в цей момент, видимо, від жаху свого положення, “у животі в Червяко-Ва щось відірвалося”, він прийшов додому, “ліг на диван і… помер”. У цих розповідях “маленькі” люди здаються нам жалюгідний, зухвалий сміх і навіть почуття відрази

Вся їхній погано те, що вони, некритично приймаючи суспільні норми, самі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблема “маленького” людини в розповідях А. П. Чехова “Товста й тонкий”, “Смерть чиновника”

Categories: Нові твори

Links