Про сенс життя

Любов – це одне з почуттів, що дано зазнати людині в житті. Можна сказати, що це почуття робить людини добріше, чистіше, досконаліше. Тема любові – одна з ведучих тим світової літератури з найдавніших часів до сьогоднішнього дня. Багато закохані стали уособленням цього почуття. Варто згадати Лейлу й Меджнуна, кавалера де Грие й Манон Леско, даму із собачкою й Гурова, а також багатьох-багатьох інших. Складно придумати, про що б писали знамениті поети й прозаїки, чим надихалися б великі композитори й художники, не будь на світі любові. Древні

вважали любов даром богів. Це почуття, на їхню думку, наближало смертних до небожителів. У середні століття зложився теперішній культ любові. Лицарі присвячували все своє життя служінню прекрасній дамі й були щасливі. З тих пор словом “лицар” стали називати всякого, хто із шанобливістю й замилуванням ставиться до жінки. Про те, яке місце займала любов у житті наших предків, ми можемо судити, зокрема, по добутках росіян класиків

А однієї із причин найвідомішої за всю російську історію дуелі була саме палка любов, що зштовхнулася з пекучими ревнощами. У любові безліч осіб. Це любов-дружба, кохання-співробітництво,

любов-пристрасть, любов-трагедія й інші. У любові існує не тільки щастя, радість взаємного розуміння, задоволення, але й обман, ревнощі, страх, біль. Можна сказати, що на тлі любові інші щиросердечні прояви людини виступають більш чітко, рельєфно, опукло. У такий спосіб людин поверяется любов’ю. Сказати “я люблю тебе” виходить, сказати “ти ніколи не вмреш”, – помітив якось великий французький письменник Альбер Камю.

Люблячий запам’ятовує у своєму серці образ коханої людини, робить того безсмертним, як безсмертне сонце, земля, вітер, і тільки таке безсмертя можливо в нашім недосконалому світі. Любов, як уже було сказано, не вигідне придбання, а дарунок. І як усяким несподіваним і приємним подарунком, цим почуттям необхідно дорожити. Адже говорять, що щира любов дається чоловік один раз у житті, і це недалеко від правди. Відомо, що любов реалізується цілком у сфері міжособистісного спілкування. Тому потрібно як би заново вчитися говорити, думати, дихати. У цьому багато хто бачать працю й тяготи любові, особливо якщо любов увінчується законним шлюбом. Тут важливо не втратити власну індивідуальність, власну точку зору на навколишній світ і на саму любов зокрема. “Ти в мене одна, Немов у ночі місяць, Немов у році весна, Немов у степу сосна. Немає інший такий Ні за якою рікою, Немає за туманами, Далекими країнами” Ці рядки належать перу знаменитого барда Юрія Визбора. Їх можна вважати своєрідним підсумком сучасного художнього й життєвого досвіду. Сьогодні любов навряд чи набагато змінилася: це почуття всі так само надихає людини на нові починання, здійснення, подвиги. І той, хто проніс це чудове почуття через все життя, може впевнено сказати: “Я жив не зрячи”.

В одному зі своїх ліричних віршів А. С. Пушкін запитував: Дарунок даремний, дарунок випадковий Життя, на що ти мені дана? Так поет намагався зрозуміти зміст свого життя, що здавався йому неясним, темним. Сьогодні ми впевнено говоримо, що сенс життя великого Пушкіна полягав у створенні неперевершених зразків поезії, прози, драматургії, епістолярного жанру

Нерідко відбувається саме так, і неясне самій людині стає зовсім ясним його віддаленим нащадкам. Питання про сенс життя раніше або пізніше встає перед кожною людиною, і неважливо, у зв’язку із чим виникає це складне питання. Важливо інше – як людина відповість на нього, адже від цієї відповіді буде залежати дуже багато чого. Про сенс життя люди замислювалися ще в сивій давнині. З тих пор пропонувалося так багато пояснень, що їх неможливо перечесть. “Сенс життя в служінні Богові”, – затверджували християни. “Сенс життя в служінні батьківщині”, – говорили мудреці античності. “Сенс життя в суспільно – корисній праці”, – затверджували батьки-правителі з нашого недавнього минулого. Невже всі ці твердження помилкові? Ні, але в кожному з них, узятому окремо, утримується лише частка істини. Питання про сенс життя можна вважати одним з головних питань, що коштують перед людством. На мій погляд, життя дається для того, щоб виконати у світі все, що призначено виконати людині. Побудувати будинок, посадити дерево й виростити сина – от необхідний мінімум людських здійснень

Мудрість цього висловлення полягає в тім, що кожне з перерахованих справ як би продовжує людини, проектує його діяльність у Майбутнє. Дійсно, будинок стане слідом людини на землі: у ньому будуть чутися сміх, звучати пісні, відзначатися свята. Дерево стане свідченням жиз – ні людини: дерево подарує прохолодь у пекучий день, буде підтримувати мир і лад, охороняти спокій. А син стане родоначальником великої кількості людей майбутнього, що вміють цінувати й оберігати свою батьківщину, трудитися на її благо. Пройде зовсім небагато часу, і наступне покоління задасться питанням: “Навіщо я живу? Навіщо мені дане життя? Кожний відповість на нього по-своєму. І, імовірно, у цьому полягає глибинний зміст розумного людського існування у величезному Всесвіті


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Про сенс життя

Categories: Нові твори

Links