Про дружбу

Про дружбу складено чимало пісень, віршів і легенд. У кожної людини є друзі, і тільки завдяки дружбі людин може виявити кращі риси свого характеру. “Якщо друг виявився раптом, і не друг, і не ворог, а так…” – помнете ці чудові слова з пісні Володимира Висоцького? Автор дуже точно помітив ситуацію, коли хтось “виявляється раптом” другом. Але як зрозуміти, що людина, що нібито живе твоїми інтересами, дійсно готовий піти за тебе, що називається, у вогонь і у воду?

Насправді, ситуації, у яких друг рятує друга від вірної смерті, трапляються

рідко. А от різні прикрі дріб’язки приключаються часто, і саме в цих дріб’язках проявляються щирі людські відносини. Приміром, на вулиці кепська погода, ви застуджені й лежите в постелі, а аспірину у вас немає. Можна дочекатися, поки повернеться з роботи мама або тато. Можна перемогти себе й, незважаючи на жар, сходити в аптеку самому. А можна подзвонити другові, що живе в сусідньому будинку й попросити його купити аспірин. Теперішній друг не відмовить у такому дріб’язку, і ви одержите свої ліки вчасно.

Приведемо інший приклад. Друг терміново має потребу у вашій присутності, а ви в цей час дивитеся

цікаву телепрограму. Як надійти? Зрозуміло, поквапитися до друга! Але чи завжди ми надходимо саме так? Чи не трапляється нам відмовити в допомозі навіть самому закадычному другові? Якщо в подібній ситуації ви зволіли дивитися телевізор, то це значить, що найпростішому випробування на дружбу вами не пройдене

“Друзі пізнаються в лиху” – цю приказку знають усе. Але деяким відомо, що набагато надійніше друзі пізнаються в радості. Якщо ви досягли великого успіху в якій-небудь справі, то багато хто стануть вам заздрити, і тільки теперішній друг просто порадіє разом свами.

Дружба – дуже складне почуття. До нього домішуються самі різні відтінки: повага, любов, запобігання, заступництво й так далі. Не існує, так сказати, “дружби в чистому виді”. І це, напевно, добре.

Вступаючи в дружні відносини з іншою людиною, ми вчимося зберігати вірність даному слову, позбуваємося від егоїзму, починаємо співчувати чужому горю й радуватися чужій радості

Так ми кращаємо, чистіше, добріше, а наш характер – цельнее, глибше, нарешті, доросліше. Не станемо забувати й про те, що дружба вчить проникливості – умінню бачити щиру суть людини

А коли приходить лихо, нам не потрібно її боятися – дружба перемагає лихо, адже вона сильніше всього на світлі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Про дружбу