Походження людини

Перші примати з’явилися близько 70 млн. років тому, перші людиноподібні з’явилися мавпи – 34 млн. років тому. Власний родовід завжди цікавив людей більше, ніж походження Рослин і тварин. Спроби зрозуміти й пояснити, як виникла людина, відбиті у віруваннях, легендах, сказаннях самих різних племен і народів. Довгий час наукові знання були занадто уривчаст і неповними, щоб вирішити проблему походження людини. Лише в 1857 році Ч. Дарвін висловив гіпотезу, а в 1871 році у своїй праці “Походження людини й половою відбір” переконливо довів, що люди відбулися від мавпи, а не створені актом божественного утвору, як учить церква. “Якщо ми не станемо нарочито закривати ока, то при сучасному рівні знань зможемо приблизно довідатися наших прабатьків, і нам нема чого соромитися їх”, – писав Ч. Дарвін

ДО 80-м років нашого сторіччя численні викопні знахідки й використання найрізноманітніших методів дослідження дозволили значно прояснити питання еволюції людиноподібних, хоча й зараз неможливо з повною впевненістю сказати, від яких саме обезьяноподобних предків відбулася людина

Спільність

людини й хребетних тварин підтверджується спільністю плану їхньої будови: кістяк, нервова система, системи кровообігу, подиху, травлення. Особливо переконливе споріднення людини й тварин виявляється при порівнянні їхнього ембріонального розвитку. На його ранніх етапах зародок людини важко відрізнити від зародків інших хребетних тварин. У віці 1,5 – 3 місяців у нього є зяброві щілини, а хребет кінчається хвостом. Дуже довго зберігається подібність зародків людини й мавпи. Специфічні (видові) людські особливості виникають лише на самих пізніх стадіях розвитку

Рудименти й атавізми служать важливим свідченням споріднення людини із тваринами. Рудиментів у тілі людини близько 90: куприкова кістка (залишок скороченого хвоста); складка в куточку ока (залишок мигальної перетинки); тонкі волосся на тілі (залишок вовни); відросток сліпої кишки – апендикс і ін. Всі ці рудименти марні для людини і є спадщиною тваринних предків. До атавізмів (надзвичайно сильно розвиненим рудиментам) ставляться зовнішній хвіст, з яким дуже рідко, але народжуються люди; рясний волосяний покрив на особі й тілі; многососковость, сильно розвинені ікла й др.

Спільність плану будови, подібність зародкового розвитку, рудименти, атавізми – безперечні докази тваринного походження людини й свідчення того, що людина, як і тварини, – результат тривалого історичного розвитку органічного мира

По будові й фізіологічних особливостях найбільш близькі родичі людини – людиноподібні мавпи, або антропоиди (від греч. антропос – людина). До них ставляться шимпанзе, горила, орангутанг. Про близьке споріднення між людиною й антропоидами свідчать подібні деталі будови: загальний характер статури, редукція хвоста, хватальна кисть із плоскими нігтями й протипоставленим більшим пальцем, форма очей і вух, однакове число різців, іклів і кутніх зубів; повна зміна молочних зубів і багато чого іншого. Дуже важливі риси фізіологічної подібності: загальні групи крові, хвороби (туберкульоз, грип, віспа, холера, СНІД, запалення легенів) і паразити (наприклад, головна воша). Виявлено разючу близькість хромосомного апарата. Ретельне вивчення вищої нервової діяльності людиноподібних мавп виявило близькість цих тварин до людини й по ряду їхніх поведінкових реакцій. Щодо цього особливо показова їхня здатність використовувати різні предмети як найпростіші знаряддя.. Вивчення всіх особливостей будови й розвитку показує, що людина належить до сімейства Гоминиди загону Примати класу Ссавці. Однак між людиною й людиноподібними мавпами є й корінні відмінності. Тільки людині властив щире прямо ходіння й пов’язані із цим особливості будови S-Образного хребта з виразними шийними й поперековими вигинами, низьким розширеним тазом, сплощеної в переднезаднем напрямку грудною кліткою, пропорціями кінцівок (подовження ніг порівняно з руками ), склепінною стопою з масивним і наведеним більшим пальцем, а також особливості мускулатури й розташування внутрішніх органів. Кисть людини здатна виконувати найрізноманітніші й високоточні рухи. Череп людини більше висок і округлений, не має суцільних надбрівних дуг; мозкова частина черепа більшою мірою переважає над лицьовий, чоло високий, щелепи слабкі, з маленькими іклами, підборідний виступ чітко виражений. Мозок людини приблизно в 2,5 рази більше мозку людиноподібних мавп. У людини сильно розвинена кора більших півкуль мозку, у яких розташовані найважливіші центри психіки й мовлення. Тільки людина має членороздільне мовлення, у зв’язку із цим для нього характерне розвиток лобовою, тім’яною й скроневою часткою мозку, наявність особливого головного мускула в гортані й інших анатомічних особливостях

Останнім часом учені запропонували зовсім новий спосіб визначення ступеня споріднення будь-яких живих організмів. Вони порівнюють, наскільки збігається будова ДНК двох живих істот. Чим менше збігів – тим далі споріднення. Цей метод застосували й до людиноподібних мавп. Після порівняння з’ясувалося, що людина відрізняється від шимпанзе всього на 2,5%, деяким більше – від горили, а від нижчих мавп – більш ніж на 10%.

Число хромосом у всіх людиноподібних мавп – 48, у людини – 46. Розходження в хромосомних числах обумовлене тим, що хромосома людини утворена злиттям двох хромосом. Порівняння білків людини й шимпанзе показало, що в 44 білках послідовності амінокислот відрізняються в них лише на 1%. Багато білків людини й шимпанзе, наприклад гормон росту, взаимозаменими.

Найбільш близька людина до африканських людиноподібних мавп – до горили й особливо до шимпанзе. У ДНК людину й шимпанзе не менш 90% подібних генів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Походження людини

Categories: Нові твори

Links