ПОВТОРЕННЯ

ПОВТОРЕННЯ

Літературний диктант № 1

Назвіть автора твору

1. “Засвіт встали козаченьки”.

2. “Наталка Полтавка”.

3. “Кавказ”.

4 “Максим Гримач”.

5. “Кайдашева сім’я”.

6. “Мені однаково, чи буду…”.

7. “Мартин Боруля”.

8. “Земля”.

9. “Тіні забутих предків”

10. “Камінний хрест”.

11. “Contra spem spero!”.

12. “Блакитна панна”.

13. “Подвійне коло”.

14. “Мина Мазайло”.

15. “Ви знаєте, як липа шелестить…”.

16. “Молюсь і вірю…”.

17.

“Зачарована Десна”.

18. “Різдво”.

19. “Моя автобіографія”.

20. “Маруся Чурай”.

21. “Як добре те, що смерті не боюсь я!..”.

22. “Тигролови”.

23. “Стилет чи стилос?..”.

24. “Пісня про рушник”.

Літературний диктант № 2

Назвіть автора твору

1. “Повість минулих літ”.

2. “Віють вітри, віють буйні…”.

3. “Енеїда”,

4. “Маруся”.

5. “Сон (У всякого своя доля…)”

6. “Чорна рада”.

7. “De libertate”.

8. “До Основ’яненка”.

9. “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.

10. “Мойсей”.

11.

“Лісова пісня”.

12. “І мертвим, і живим…”.

13. “Гімн”.

14. “Intermezzo”.

15. “Арфами, арфами…”.

16. “Чари ночі”.

17. “Я (Романтика)”.

18. “Шаланда в морі”.

19. “Україна в огні”.

20. “Українське альфреско”.

21. “Сом”.

22. “О земле втрачена, явися…

23. “Балада про соняшник”.

24. “Любіть Україну!”.

Літературний диктант № З

Назвіть справжнє прізвище письменника

1. Г. Квітка-Основ’яненко.

2. І. Нечуй-Левицький.

3. Панас Мирний.

4. Іван Білик.

5. І. Карпенко-Карий.

6. Леся Українка.

7. Марко Вовчок.

8. О. Олесь.

9. М. Хвильовий.

10. Остап Вишня.

11. І. Багряний.

Назвіть письменника за такою характеристикою:

12. Гірська орлиця – …

13. Дочка Прометея – …

14. Сонцепоклонник – …

15. Імператор залізних строф – …

16. “Батько” української прози – …

17. Витязь молодої української поезії – …

18. “Король українського тиражу” – …

19. Український Одіссей – …

20. Каменяр – …

21. Великий Кобзар – ….

22. Всеобіймаюче око України – …

23. Дівчина з легенди – …

24. Сонячний поет – …

Літературний диктант № 4

У якому творі основні події відбуваються?

1. У Тополівці.

2. У Харкові.

3. У Семигорах.

4. У Пісках.

5. В Україні, Сибіру й Петербурзі.

6. Біля Кононівки.

7. На хуторі Хмарище, у Києві й Ніжині.

8. У тайзі.

9. На Волині.

10. Під Компаніївкою.

11. На Близькому Сході.

12. На річці Оскіл, що на Харківщині.

Літературний диктант № 5

Назвіть твір, головним героєм (головною героїнею) якого є:

1. Еней – …

2. Максим Залізняк – …

3. Яким Сомко – …

4. Чіпка Варениченко – …

5. Іван Палійчук – …

6. Михайло Федорчук – …

7. Мавка – …

8. Іван Дідух – …

9. Іван Половець – …

10. Степан Радченко – …

11. Дід Панько – …

12. Мокій – …

13. Лаврін Запорожець – …

14. Сашко Діденко – …

15. Марфа Яркова – …

16. Грицько Бобренко – …

17. Григорій Многогрішний

18. Наум Дрот – …

Літературний диктант № 6

Назвіть коханого літературної героїні

1. Маруся Дрот і….

2. Мавка і….

3. Ярославна і….

4. Половчиха і….

5. Олеся Запорожець і….

6. Марічка Гутенюк і….

7. Маруся Чурай і….

8. Наталка Полтавка і….

9. Рахіра і….

10. Марися Боруля і….

11. Катря Тримач і….

12. Леся Черевань і….

13. Мотря Довбишівна і….

14. Лорі й….

15. Софія і….

16. Наталка Сірко і….

17. Муся і….

18. Анна та….

Літературний диктант № 7

З якого твору літературна родина?

1. Сірки – ….

2. Вишняки – ….

3. Яркові – ….

4. Гутенюки – ….

5. Половці – ….

6. Гніді – ….

7. Дроти – ….

8. Черевані – ….

9. Запорожці – ….

10. Гудзі – ….

11. Палійчуки – ….

12. Дідухи – ….

13. Бобренки –

14. Федорчуки – ….

15. Вареники –

16. Гуляницькі

17. Чупруненки – ….

18. Хуторні – ….

Літературний диктант № 8

З якого твору персонаж?

1. Дід Улас – ….

2. Овлур – ….

3. Дідона – ….

4. Возний – ….

5. Іван Гонта – ….

6. Іван Брюховецький – ….

7. Баба Палажка – ….

8. Авірон – ….

9. Націєвський – ….

10. Перелесник – ….

11. Ниви в червні – ….

12. Доктор Тагабат – ….

13. Комісар Герт – ….

14. Дядько Левко – ….

15. Дядько Тарас – ….

16. Дядько Лев – ….

17. Сава Федорчук – ….

18. Мольфар Юра – ….

19. Зоська – ….

20. Христя Хуторна – ….

21. Іван Іскра – ….

22. Майор Медвин – ….

23. Ернст фон Крауз – ….

24. Палагна – ….

Літературний диктант №9

Назвіть жанр твору

1. “Повість минулих літ” – ….

2. “Бджола та Шершень” – ….

3. “Наталка Полтавка” – ….

4. “До Основ’яненка” – ….

5. “Чорна рада” – ….

6. “Максим Тримач” – ….

7. “Кайдашева сім’я” – ….

8. “Мойсей” – ….

9. “Моя автобіографія” – ….

10. “Стилет чи стилос?..” – ….

11. “Маруся Чурай” – ….

12. “Три зозулі з поклоном” – ….

13. “Мина Мазайло” – ….

14. “Україна в огні” – ….

15. “Сом” – ….

16. “Чари ночі” – ….

17. “Лісова пісня” – ….

18. “Вершники” – ….

Літературний диктант № 10

Упізнайте твір за присвятою або епіграфом

1. “Цвітові яблуні” – ….

2. Якову де Бальмену – ….

3. Кононівським полям – ….

4. В. Жуковському – ….

5. Своєму батькові Юліанові – ….

6. Любові Всевишній присвячується – ….

7. “Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?” – ….

Упізнайте твір за його частиною (назвою глави, розділу)

8. Бенкет у Лисянці – ….

9. Сповідь – ….

10. Навзаводи зі смертю – ….

11. Польова царівна – ….

12. Галайда – ….

Літературний диктант №11

Про якого літературного героя (зазначити назву твору) ідеться в цитаті?

1. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами….

2. Здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись над тими очима….

3. …широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті….

4. …високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи….

5. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в нього неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою….

6. І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою….

7. …молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір….

8. Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б здогадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла от золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська….

9. …легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню….

10. …вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа… трохи безумні очі… низький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завше нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусив стояти у відділі кримінальної хроніки….

11. На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, не голені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів….

12. Він був високий і худий, і чоло в нього було високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ. Пахнув дід теплою землею і трохи млином. Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир….

13. …в пілотці набакиреній, в медалях на всі груди… артилерист… Насвистує, наспівує бравий водовоз, недбало пустивши через чоло пасмо пшеничного чуба….

14. Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти….

15. Високого зросту, ставний, бравий, широкоплечий, як із заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун… Хороший з лиця – повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, – він був перший красень на селі….

16. Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був… добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере….

17. З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів – він годивсь на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку….

18. Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани….

19. …він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків… сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі. Гляне було – просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. А в останнє, як бачила його… то вже не пекли, а тільки голубили – такі сумні. Дивиться ними – як з туману….

20. Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні.

Це як, скажімо, вірувати в Бога

І продавати душу сатані….

21. …чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя… дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці….

22. Хоть молоді були, та гожі

І кріпкі, храбрі, як харциз.

В них кров текла хоть не троянська,

Якась чужая – бусурманська,

Та в службі вірні козаки….

23. Сидить, у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий – розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки і їж!.. І тьопає, як за себе кидає… Товстопикий був, товстоногий. І рудий – матінко ти моя… Як стара солома….

24. …високий, як батько, дебелий красень. Молодий – років 25. На ньому військовий старенький френч. На ногах ічиги, на голові набакир кепка, з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці – ніж, а за плечем новенький дробовик….

Літературний диктант № 12

Про яку літературну героїню (зазначити назву твору) ідеться в цитаті?

1. Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що в саду цвіте… на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна….

2. Золото не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить.

3. Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею, як жид крамом, не пропускаючи случаю зірвати найбільше, а то й підголити….

4. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом, – вона здавалася русалкою. Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну, бо стояв, як укопаний, розтягти й без того довгообразе лице, широко розкривши здивовані очі….

5. Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, із сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем… замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою… До природної звичайності української селянки до неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот….

6. …була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом і воластою шиєю… На добрім хазяйстві™ набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку… носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась….

7. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м’яса стоять їй у лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або в голодної собаки!…

8. Він глянув на неї, вражений її задерикуватим тоном. Мале на зріст – йому якраз під пахви, худеньке, у плескатому капелюшкові… Вона зиркнула спідлоба на юнака, руку свою прибрала й ішла далі своїм чітким, майже військовим кроком….

9. Тиха, без єдиної хмаринки на чолі, майстериця квітів, чарівних вишивок і пісень… Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива й чепурна. Була (вона. – Авт.) тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою хорошим чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились…, вважаючи її за горду і неприступну….

10. Кофтина палахкотить на ній. Червона як жар. Волосся темніє, вільно спадаючи на плечі. Ноги загорілі блищать… Ах, ці очі, що в них затаєна безодня жаги й ніжності, ця кофтина червона, благенька, що аж розлазиться на смаглому тілі….

11. У неї була товста, округла спина – роздобріла на довільних харчах. В її умінні любити не було нічого штучного, хоч слово “любов” було її найулюбленішим жартом….

12. Вона була маленька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо у світі, їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею….

13. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотом, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина….

14. Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок….

15. ..хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця… якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна….

16. Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла, вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І, як в намисті, вся в жовнах….

17. Вона складена була з двох тонів, без жодних переходів між ними – чорного: волосся, очі, сукня й лаковані черевики, та смуглого: обличчя, тіло рук і плеча та панчохи, і це просте поєднання надавало її постаті гордого чару….

18. Дочка була зальотна птиця

І ззаду, спереду, кругом;

Червона, свіжа, як кислиця,

І все ходила павичом.

Дородна, росла і красива,

Приступна, добра, не спесива,

Гнучка, юрлива, молода…

Літературний диктант № 13

Якому літературному герою (героїні) належить репліка?

1. Браття і дружино!

Лучче ж би потятим бути,

Аніж полоненим бути.

2. Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

3. Знайся кінь з конем, а віл з волом.

4. На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся у тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!

5.Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного.

6.Зложити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі – і буде велика одностайна Україна.

7. У мене свекруха люта змія: ходить по хаті полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем.

8. Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать.

9. На небі сонце – серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом.

10. Оце недавно, серденько моє, просили мене готувать обід аж у Дешки: у священика були хрестини. Господи милосердний! Наїхало гостей повнісінькі хати, а я на всіх настачила.

11.Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає! –

12. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться.

13. Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

14. Та я вас просю, газди, аби ви, як мете на світу неділю поле світити, аби ви ніколи мого горба не минали.

15. Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Найбільше щастя буде мізерним у порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут…

16. Коли доктор – злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гельйотини.

17. Ой, подми, вітре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла.

18. А шворку я петлею за руку запетлював. Як смиконув він зразу, якби був я не вхопився за човен, лазили б ото по мені раки.

19. Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або таблицю – і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову.

20. Яка б ти не була, я вернусь до тебе. Хай ти будеш чорна, і хвора, і понівечена ворогом, хай посивієш ти від горя і сліз і побіліє твоя коса, хай ритимеш ти шанці проти мене і плестимеш колючі німецькі дроти проти мене, і сіятимеш для ворога хліб під нагаями, ти зостанешся для мене прекрасною, як і зараз прекрасна ти…

21. …я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу.

22. Я сама, синку, довго не могла звикнути, не по-нашому це. Але ж це ми тільки тут так. А як жили в селі… Тепер це містечко, Києвом зветься… Так там, та й у всіх наших селах тутешніх, хати білені зокола, як на Україні.

23. Сорок літ я трудився, навчав,

Весь заглиблений в тобі,

Щоб з рабів тих зробити народ

По твоїй уподобі.

24.Коли в похід виходила батава, –

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ПОВТОРЕННЯ

Categories: Твори до ЗНО

Links