Повести Белкина характеристика образів Адриян Прохоров

ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ТРУНАР Адриян Прохоров – головний і практично єдиний самостійний герой повести, московський трунар. Історію про Адрияне Белкину розповів прикажчик Б. В.; але не тільки голос прикажчика – голос самого Белкина із працею пробивається крізь авторську інтонацію Пушкіна. Він указує на те, що світова література дотепер знала образ веселого трунаря: у романі В. Скотта ” Ламмер-Мурская наречена” і в трагедії Шекспіра “Гамлет”. Белкин-Ский (пушкінський) трунар – похмуре; серце

його не радується, хоча тільки що здійснилася мрія його життя – сімейство (він, дружина, дві дочки) переїжджає з Басманной у власний жовтий будиночок на Никитскую.

Та і як радуватися, якщо А. П. (ігровий збіг ініціалів автора й героя) займає воістину гамлетівське питання – бути або не бути купчисі Трюхиной, що перебуває при смерті. І, якщо не бути, то чи пошлють за ним з Розгуляв? – бажаний будиночок розташований занадто далеко від бажаної “клієнтки”. Замість трунаря весел автор; він оттеняет мовчазну похмурість А. П. глузливими описами (вивіски з огрядним амуром і переверненим смолоскипом і проч.

).

І відразу висловлює характер А. П. – той розучився радуватися життю не тому, що щодня стикається зі смертю, а тому що смерть, як і саме життя, звів до вигоди й невигоди; що дощ для нього – не дощ, а джерело руйнування; що людина для нього не людина, а потенційний “наповнювач” труни. Гріх не “випробувати” такого героя, не пристрахати його готичними літературними жахами. Властиво, іронічний сюжет новели народжується із гри слів. Новосілля може означати й переїзд на нове місце жи-тельства, і – метафорично – похорони. Цього мало.

ЩоПереїхав А. П. відразу попадає в гості до нового сусіда, шевцеві Готлибу Шульцеві; там п’ють “за здоров’я тих, на кого ми працюємо” – і, сміючись, пропонують трунареві: “пий, панотець, за здоров’я своїх мерців”. Розсерджений (і п’яний) А. П. , осердясь, з’єднує метафору новосілля з оксюмороном “здоров’я мерців” – і запрошує “мерців православних” на новосілля Раптове слово обертається напів’явою; уночі А. П. будять і радують звісткою про смерть Трюхиной; улаштувавши її посмертні справи, він вертається – і застає будинку гостей. Мерці православні є на заклик – щоб нагадати А. П. про його “професійні гріхи”; серед гостей – відставний сержант гвардії Петро Петрович Курилкин, якому в 1799 р. (рік народження Пушкіна) А. П. продали першу свою труну – сосновий за дубовий (В образі Курилкина як би є з підсвідомості А. П. його “відтиснута совість”.

) Сцена, що пародіює роман жахів, переходить у сцену, написану в дусі “міщанської ідилії” (що вже визначено самим образом “маленького жовтого будиночка”). Що прокинувся А. П. бачить сонячне світло, що сіяє самовар (тобто в навколишньому повторені радісні тони його будиночка); довідається, що всі случившееся з ним було сном; і раптом виявляє в собі здатність радуватися. І тому, що купчиха Трюхина жива (тому що якщо вона мертва, значить – сон був явою; якщо ж сон був явою – А. П. і надалі не захищений від можливих побачень зі своїми “клієнтами”). І, головне, тому, що день – гарний, що він – живе, що можна попити чаю з дочками (яким він колись лише лаяв).

Соціальна, “професійна” завіса як би спадає з його око – він знову стає “звичайним” людиною, зануреною в потік живого життя. А виходить, його літературний родовід відновлюється; він встає в один ряд із трунарями В. Скотта й У. Шекспіра


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Повести Белкина характеристика образів Адриян Прохоров

Categories: Твори з української літератури

Links