Повага до старших – традиція в Україні
Де згода в сімействі
Де мир, а не війна,
Щасливі ті люди,
Блаженна сторона,
Їх Бог благословляє…
Слова цієї пісні знали і знають у нашій родині. Бо кожна сім’я як колись, так і тепер, хотіла б бути саме такою – Богом благословенною.
Людське життя має бути щасливим, крихке сімейне щастя складається з багатьох чинників і стосунків.
Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного раніше не було. В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть до подружки,
Батько в родині був найстарший. Батько батьків. Його слово було законом для всього роду.
Батько – найрідніший, найдорожчий для тебе. У його образі втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, на кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях – від народження до смерті. Коли батько помирав, нащадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім’ї.
Мати – символ роду, родини, Берегиня сімейного вогнища. Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі.
Її життя – це терпіння, самопожертва, серце її б’є невичерпним джерелом безкорисної любові до своїх дітей. її мудрість поважали в сім’ї.
Пошана до матері, до бабусі, до сестри пропагувалися в сімейному вихованні. У хлопця поступово переростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружини, матері дітей.
Мир у домі панував лише тоді, коли стосунки батьків і дітей були гармонійними, у побуті вони регулювалися звичаями, ритуалами, морально-етичними нормами.
Бути гідним батька – твоя честь. У народі кажуть: “Шануй батька й матір своїх!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)