Поговоримо про справжню дружбу

Справжню дружбу неможливо ані виміряти, ані оцінити. Вона не має ціни, як картини пензля великих майстрів минулого. Щира дружба – повітря, без якого не можна жити. Якщо людина віддана своїм друзям, вона зможе пожертвувати заради них навіть найдорожчим. Якщо людина вірна дружбі, у неї ніколи пе виникне навіть думки про те, що можна щось зробити на шкоду другові. Коли я чую, що в когось багато друзів, я думаю, що людина просто заплуталася з визначеннями: багато може бути добрих знайомих, приятелів, а друзів – тільки трохи. У мене їх двоє. Це хлопці,

з якими я вчуся з першого класу. Я їм вірю, я їх поважаю. І сподіваюся, що вони до мене ставляться так само. Ми іноді сперечаємося до хрипоти, але вміємо й поступатися одне одному. Слова Окуджави “Давайте жить, во всем друг другу потакая…” ми розуміємо як заклик поступатися, знаходити компроміс, не поступаючись лише своїми переконаннями.

З Тарасом і Антоном добре все: і розв’язувати складну задачу з геометрії, і дивитися новий фільм, і сидіти в Інтернет-кафе, і обговорювати новини будь-якого масштабу: від світових до шкільних. Ніколи не забуду, як мої друзі носилися по всіх дворах, сусідніх вулицях

і провулках, коли невідомо куди пішла моя молодша сестричка, і я хвилювався. Як Тарас знайшов її на гойдалці досить далеко від будинку. Як з радощів я забув подякувати друзям. Але на те вони і друзі, щоб усе розуміти.

Пам’ятаю один дуже важкий вечір: Антон розповідав про свої проблеми з батьками, що вирішили розлучитися. Ми нічим не могли йому допомогти. Могли тільки вислухати. Може, йому ставало від цього легше? “Тримайся, старий, ми з тобою!” – от усе, що ми йому тоді змогли порадити. І якою радістю для усіх нас було, коли ця гроза в родині Антона минула.

Головне, я вважаю, у справжній дружбі – це безкорисливість. Якщо я відчуваю, що приятель мене, як то кажуть, “використовує”, він ніколи не стане моїм другом. Хочеш мати справжніх друзів – живи їхніми справами і проблемами, умій вислухати друга, не втручаючись у його сповідь розповіддю про себе. Стався до друга так, як ти хочеш, щоб він ставився до тебе.

З дитинства ми чуємо, що друзі пізнаються в біді. Це вірно, але не на сто відсотків. Просто у важкі хвилини дружні почуття, допомога друга відчутніша, але й у щасті потрібні людині друзі. Радістю, щастям так хочеться поділитися! Справжній друг не позаздрить тобі, він буде щасливий твоїм щастям. А якщо позаздрить – це не друг. Радість, якою ти поділився з другом, не зменшиться, а збільшиться вдвічі. Дружба на міцність перевіряється і тоді, коли ти на щиті, і тоді, коли під щитом. “Пусть он в связке одной с тобой – там поймешь, кто такой” – ці слова В. Висоцького залишені нам як орієнтир у дружбі.

Трохи про святу фронтову дружбу. Пораненого Тьоркіна підібрали танкісти, везли ледь живого, “и держал его в обнимку хлопец – башенный стрелок, Укрывал своей одеждой, грел дыханьем. Не беда, что в глаза его, быть может, не увидит никогда”. Закінчує цю главу поеми “Василь Тьоркін” Олександр Твардовський такими рядками:

Свет пройди, нигде не сыщеш, Не случалось видеть мне Дружбы той святей и чище, Что бывает на войне.

В. Висоцький у вірші про друзів-льотчиків, що загинули в нерівному повітряному бою, пише:

И я попрошу Бога, Духа и Сына, Чтобы: выполнил волю мою: Пусть вечно мой друг защищает мне спину, Как в этом последнем бою!

Нехай нам із друзями не випадуть на долю випробування дружби війною! Ми й у мирний час зуміємо дружити і бути відданими цій дружбі до кінця своїх днів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поговоримо про справжню дружбу