Поема Оскара Вайльда “Балада Редінзької тюрми”

Символ троянди як втілення чистоти і невинності з’являється у фіналі поеми Оскара Вайльда ” Балада Редінзької тюрми”. Саме троянди, на думку ліричного героя, проростуть на могилі страченого в’язня:

Им кажется: убийцы сердце Отравит сок стеблей.

Неправда! Взысканная Богом,

Земля добрей людей:

Алей цвет алой розы будет

И белой цвет – белей.

Даст сердце стебли розы белой,

Рот – стебли алых роз, Кто знает, чем святую волю

Готов явить Христос,

С тех пор как посох Парсифаля

Цветами вдруг пророс?

Як

і у казці Андерсена, троянда тут асоціюється з чистотою, наближеністю до небес, до Бога. Згадаймо, у казці Андерсена часто повторюється вірш: “Розы цветут – красота, красота! Мы скоро увидим младенца Христа”. Але ще варто вказати на відтінок значення, який наявний у творі Оскара Вайльда, але відсутній у Андерсена. Це мотив спокути, каяття, очищення. У “Баладі Редінзької тюрми” троянда набуває значення символу спокути і надії на порятунок душі: Нет! Белым розам, алым розам

В тюрьме не место жить. Кремень, булыжник, черепица – Все, что здесь может быть: Цветы могли б иное горе Порою облегчить.

Нет!

Ни один – ни розы алой,

Ни белой – лепесток

Не упадет близ стен проклятых

На землю иль песок,

Не скажет узникам, что умер

За всех распятый Бог.

Як бачимо, підкреслення того факту, що в’язні не бачать троянд, вказує на те, що у цих людей відібрано надію, що вони відчувають себе забутими навіть Богом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Поема Оскара Вайльда “Балада Редінзької тюрми”