ПЛАНИ –

РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ

ПЛАНИ

“Світ не родив такого волоцюги!” (За IIIрозділом повісті С. Васильченка “В бур’янах”)

I.”Хата, як примара”. (Бідно жила родина Т. Шевченка. Про це свідчила й їхня хата, гіршої від якої, мабуть, у селі не було. Була вона стара й кривобока, вкрита соломою, яка вже попріла, взялася мохом, подекуди вже й дірки в ній з’явилися. Димар почорнів. Все говорило про злидні. А от весною картина мінялася. Навколо хати розцвітав садок, біля хати – півники та барвінок. І хата виглядала краще, веселіше. За густим садком Шевченків ховалося ввечері сонце.)

II. Вечеря надворі під яблунею. (На землю спустився перший теплий квітневий вечір. На небі з’явилася яскрава вечірня зоря. Сьогодні вперше родина вечеряє надворі, під яблунею. Розсілися всі за столом, білочубі, синьоокі. Тількив матері очі карі та волосся чорне. Посхиляли голови низько – не зрозумієш, їдять чи ні. Батько свариться, мати зажурена. Катерина й до столу не сідала. Всі були невеселі, зажурені.)

III. Здивування сусіда. (Аж ось, як завжди перед сном, сусіда зайшов погомоніти

про останні новини. Й здивувався, чого Шевченки вечеряють так пізно. Мати бідкається, що Тарас десь пропав. Як пішов зранку, так і немає. Скрізь шукали. Наче у воду канув. Батько сердито докоряє, що не доглянули хлопця. Найбільш винуватою почувається Катерина, адже їй доручили няньчити брата.

Сусід заспокоїв, мовляв, спить десь у бур’янах, виспиться – прийде. І заговорив про те, що йому боліло, – про панщину, про золоту грамоту. Та які із Шевченків співбесідники? Й не чують нічого. Тільки щось шелесне – вся увага там: чи не Тарас? Село потихеньку засинає. А хлопця все немає.)

IV. Тарас знайшовся. (Десь здалеку почулося рипіння возів. Пісня чумацька покотилася над селом. З хат повибігали діти, дівчата. Повиходили діди з палицями. Всі поспішали на зустріч із чумаками. На хвилинку у Шевченків забули про нещастя. Аж раптом Катерина крикнула радісно й сердито: “А ось і наш волоцюга!”. Тарас стояв за перелазом, не наважуючись зайти у двір.)

V.”Де це ти був?” (Рідні почали розпитувати Тараса, де він був. Виявляється, пішов він у поле та й заблукав. А чумаків зустрів, то вони його й привезли додому. Запитали, куди він іде. Думав, що в Керелівку, а виявилося, що в Моринці. От вони його й забрали до себе. Ще й дозволили волів поганяти, батіг дали.

Батько заспокоївся вже, сказав: “Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти”. Тарасові не треба було повторювати вдруге. Він тільки й чекав на це.)

VІ. Розповідь Тараса про залізні стовпи. (Тарас, Микита й Катря полягали спати. Й Тарас став розповідати про свої мандри. Мати, що прислухалася до слів сина, засміялася, бо розповідав син, що ходив туди, де “сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів”.

Сусід же сказав, що всі на кутку впевнені, що з Тараса “щось добряче вийде”.)

Весна в душі (Б.-І. Антонич “Весна”)

1. Весна в природі і весна в душі. (Як розквітає природа навесні, даруючи нам зелені долоньки листочків, свіжість трав, співи пташок, запашне повітря, так і в душі людини може грати музика, змінюватися настрій, відбуватися дивовижне відновлення. Ліричний герой вірша “Весна” порівнює себе із весняним розквітом природи.)

2. Найдивніша мова природи. (Саме те, що відбувається у природі, хвилює і бентежить людину завжди, особливо допитливу і проникливу молоду душу. У вірші Б.-І. Антонича ціла низка метафор, які допомагають нам зрозуміти справжню красу молодої української природи.)

3. Не залишаймося байдужими ніколи. (Хай же завжди нас надихає світ природи – щирий, добрий, лагідний і неймовірно щедрий. Хай хоча б навесні ми відчуємо і у душі таку неймовірну гармонію і красу, якою напувається наша природа, коли прокидається від зимового сну.)

Жорстоке серце не переможе (Е. Гуцало “Лось”)

1. Краса лісного звіра. (Красивий, сильний, міцний лось крокує лісом. Він сторожко вслуховується в усі лісові звуки, тримає вуха насторожі. Він знає усі стежки у заповіднику, але не дозволяє собі бігти навмання. Ця впевненість і сила заворожують нас, ми милуємося красою цього чудового звіра.)

2. Несподіваний капкан. (Але раптом величезний лось опиняється у пастці – провалюється під лід. Він не залишає спроб вирватися звідси, але сил стає дедалі менше і менше. І раптом двоє маленьких хлопчиків спромоглися врятувати величезну тварину. Нарешті лось на суші; він впевненими кроками рушає до лісу.)

3.Сила добра перемагає. (Але не судилося лосеві вийти живим звідси. Жорстокий і нахабний Шпичак одним пострілом перервав життя прекрасної і сильної тварини. Хлопці не можуть повірити, що тільки-но врятований лось мертвий. Сьогодні переміг Шпичак, але він знає, що майбутнє – не за ним. Знає, що на нього чекає покарання. Майбутнє за тими братами-хлопчиками, які відчувають себе у єдності з природою і рятують її).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ПЛАНИ –

Categories: Твори з літератури

Links